Спочатку дипломатичні документи, які потім набирали міжнародно-правового характеру, готувалися як проекти. У процесі переговорів вони обговорювалися, відповідно оформлялися. Проекти цих документів як умови переговорів про перемир'я викладались українською дипломатією в інструкціях послам. Такими були інструкції послам 2 (12) червня 1648 р., що їхали до Варшави[1]. Проект умови у вигляді «пунктів» (які в польському діловодстві називали «кондиціями») гетьман надіслав королю Яну Казимиру на початку листопада 1648 р. з-під Замостя[2]. Іноді проекти подавались як «пункти-супліки», як під час переговорів польських послів з гетьманом у Переяславі у лютому 1649 р.[3] Обидві сторони тоді висували різні проекти перемир'я, але гетьман з рішучістю настояв на своїх пунктах. В складанні цього документа брали участь службовці військової канцелярії, про що збереглися згадки в щоденнику польського посольства[4]. Написано цей документ у вигляді листа, але кожний пункт (стаття) подається з нового абзаца, без нумерації. Польські посли у щоденнику переговорів ці статті нумерують[5]. Згадані документи підписував сам гетьман.
Першим міжнародним договором, який був укладений українським урядом в ході визвольної війни, слід вважати Зборівський договір 1649 р. Готували проект цього договору в складних умовах і за дуже короткий час. Під час вирішальних боїв 15 і 16 серпня, коли польська армія була на грані повної поразки, королівські посланці почали переговори з ханом. Це стало відомо козацькому командуванню. Хан почав погрожувати, що коли гетьман не піде на примирення з королем, то татари виступлять проти козаків разом з поляками. Для української сторони створилось складне становище. На пропозицію короля довелося і гетьманському урядові вступити у переговори.
Українським дипломатам довелося багато попрацювати. В проекті умов, складеному в козацькому таборі під Зборовом 7 (17) серпня — «Пунктах о потребах Войска Запорозького», лаконічно і по-діловому викладалися вимоги з коротким обгрунтуванням. Про ці 18 пунктів українські посли мали доповісти під час переговорів[6].
Документи не донесли до нас імен українських послів, які 7—8 (17—18) серпня вели переговори з представниками польського уряду, але відомо, що в заключних переговорах взяв участь гетьман. Про його участь сучасник-поляк, який вів щоденник переговорів, записав: «Було з ним клопоту до того, як до-
- ↑ Див. J. Michałowski, вказ. праця, стор. 42—43.
- ↑ «Документи Богдана Хмельницького», стор. 83—84.
- ↑ Див. текст «пунктів»: J. Michałowski, вказ. праця, стор. 367—368.
- ↑ «Воссоединение Украины с Россией», т. II, стор. 106—112.
- ↑ Там же, стор. 111—112.
- ↑ «Документи Богдана Хмельницького», стор. 128—130.