В літературі вже зверталась увага на те, що українські листи в різні країни відрізнялись за своїм стилем. Поряд з дотриманням існуючого етикету в листах у Росію ділова частина викладалася просто, по-діловому, як це було і в російських грамотах. В листах до короля і польських сановників наслідувалась шляхетська багатослівність і витончена ввічливість. Листи до трансільванських князів писались у пишномовному стилі, а у листах до турецького султана та його вельмож пишномовність перепліталась з багатослів'ям. Венеціанському послу Альберте Віміна був вручений лист, за своїм стилем діловий, стриманий і достойний[1]. Все це було також одним із свідчень тодішнього дипломатичного етикету. Безумовно, що ці документи — результат діяльності не однієї людини, а досить кваліфікованої у дипломатичній справі групи людей.
Українська дипломатія в своїй діяльності не обмежувалась одними листами. У Військовій канцелярії складалися й інші документи.
Крім листів, посли одержували інструкції, що вироблялися за прямою вказівкою гетьмана і військової старшини, але оформлялися у Військовій канцелярії. В джерелах збереглися не тільки згадки, а й самі інструкції починаючи з 1648 р. Вже першому козацькому посольству, направленому до польського уряду 2 (12) червня 1648 р., була дана інструкція[2]. В ній трохи ширше викладався у вигляді пунктів зміст листів гетьмана королю та деяким польським сановникам.
В тому ж році гетьман послав до щойно обраного королем Яна Казимира Захарія Хмельницького й Андрія Гонцеля Мокрського з кондиціями, що одночасно були інструкцією про угоду[3]. Інструкції гетьманського уряду одержали посли, які 20 лютого 1649 р. відправлялися в Трансільванію[4]. Безумовно, що письмові інструкції одержували всі інші українські посольства. Про це свідчать самі інструкції та згадки, що дійшли до нас[5].
Письмова інструкція була офіціальним документом, який стверджувався підписом гетьмана[6]. Зміст інструкцій офіціально викладався або передавався відповідному уряду під час переговорів. Українські посли К. Бурляй і С. Мужиловський в
- ↑ І. П. Крип'якевич, Богдан Хмельницький, стор. 406.
- ↑ Памятники, изданные Киевской комиссией для разбора древних актов (далі — Памятники…), изд. 2, т. I, отд. III, стор. 126; J. Michałowski, вказ. праця, стор. 49.
- ↑ Інститут історії АН УРСР, Записки М. Голінського, стор. 115.
- ↑ М. Кордуба, Між Замостям та Зборовим, ЗНТШ, т. 133, стор. 44.
- ↑ Памятники…, т. I, стор. 382—383; Архив ЮЗР, т. IV, стор. 362—365; «Воссоединение Украины с Россией», т. III, стор. 262—264, 281—283; Акты ЮЗР, т. X, стор. 553.
- ↑ «Документи Богдана Хмельницького», стор. 37, 152 та ін.
