тування державних архівів документальними матеріалами, накреслення шляхів поповнення втраченої документації.
Важливою ділянкою архівознавства є фондування документальних матеріалів. А для того, щоб правильно провести цю роботу, потрібно досконало знати історію установ і діловодства.
В галузі джерелознавства насамперед необхідно зайнятися виявленням і класифікацією документальних матеріалів, критичним аналізом і вивченням їх походження, класового характеру і визначення їх достовірності і фактичної цінності. На особливу увагу заслуговують джерела радянської доби і питання методики праці над ними.
У зв'язку з розгортанням роботи над багатотомною «Історією міст і сіл Української РСР» виникає невідкладна потреба розроблення літератури і джерел, а також окремих питань історичної географії, картографії, краєзнавства.
Після XX з'їзду КПРС відбулися помітні зрушення в публікації документальних джерел, зокрема радянської доби, однак теоретичне узагальнення практики публікації документальний матеріалів відстає від потреб життя. Досі немає правил публікації документів, писаних діловодною українською мовою до XX ст., а також іноземними мовами. Вимагають дальшого розроблення і удосконалення правила публікації радянських документів. Назріла потреба у вивченні окремих проблем палеографії. В силу звички палеографія у нас асоціюється з давнім періодом. Але це не так. Треба тякож вивчати особливості письма радянського періоду.
Першочерговим завданням в галузі дипломатики є вивчення окремих різновидностей актового матеріалу, зокрема XVIII — XX ст.
В аналізі, конкретизації і паспортизації фактичного матеріалу велика роль належить геральдиці і сфрагістиці. Потрібно особливу увагу звернути на виявлення, облік, систематизацію і опис філіграней, печаток, гербів тощо.
На основі вивчення документальних матеріалів слід встановити, які міри існували на різних територіях на Україні в різні періоди, вияснити реальну величину одиниць виміру, співвідношення їх між собою і, головне, визначити принцип переводу їх на сучасні метричні міри.
Зрозуміло, названими питаннями не вичерпуються проблеми, які потрібно розв'язувати. Особливу увагу дослідників треба звернути на вивчення проблем і тем спеціальних історичних дисциплін стосовно до історії соціалістичного і комуністичного суспільства. Тут ще непочатий край роботи.
Дальший розвиток спеціальних історичних дисциплін гальмується ще й тим, що на Україні немає органу, в якому б могли систематично друкуватись наслідки наукових досліджень. Вміщення час від часу статей з джерелознавства, палеографії, ди-
