Розв'язання в Програмі та інших матеріалах XXII з'їзду партії важливих теоретичних і політичних проблем надзвичайно збагачує і рухає вперед суспільні науки, зокрема історичну. В новій Програмі немає жодного розділу і пункту, який би певною мірою не торкався історичної науки, покликаної не тільки фіксувати і пояснювати явища, а, головне, служити народові, пробуджувати у нього почуття історичної відповідальності, викликати до життя необхідність активних свідомих дій, спрямованих на перетворення світу. Роль історичної науки завжди визначається тими ідеями, які вона несла народові. В наших умовах — це ідея побудови комунізму.
XXII з'їзд КПРС, як і XX з'їзд КПРС, ще раз переконливо показав політичне і теоретичне значення відновлення і дальшого розвитку ленінських норм партійного життя, творчого змісту марксизму-ленінізму, довів необхідність засудження партією культу особи як явища, за своєю суттю глибоко чужого природі соціалізму, радянському ладові.
Відомо, що під час культу особи були допущені відхилення від ленінських заповітів, зловживання владою, порушення революційної законності. Культ особи мав тяжкі наслідки для ідейного життя партії, для всієї ідеологічної роботи і розвитку теорії марксизму-ленінізму.
Великої шкоди завдав культ особи і історичній науці. Вся роль істориків зводилась лише до одного — підбирати факти для ілюстрації раз і назавжди встановлених тверджень і положень. Обставини, які склалися на ідеологічному фронті в період панування культу особи, сприяли появі таких негативних явищ в історичних працях, як догматизм і антиісторизм, начотництво і цитатництво, кон'юнктурність, ювілейне славослов'я і «викривальна» крикливість. Складний історичний процес часто грубо спрощувався, мало місце нехтування фактами, використання вузького кола джерел, аналіз підмінявся схемою. Нестерпно дошкульною і тяжкою була атмосфера дрібної опіки і грубого адміністрування, підозрілості і недовір'я.
Великим гальмом, шкодою для розвитку історичної науки було те, що цілі її галузі, напрямки в умовах культу особи Сталіна не розроблялись, були кинуті і забуті. Нехтування фактами, використання вузького кола джерел, перешкоди, які створювались для праці в архівах, призвели до того, що майже не приділялось уваги розробці спеціальних («допоміжних») історичних дисциплін. А, як відомо, спеціальні історичні дисципліни займаються вивченням джерел, встановлюють їх автентичність і важливість, а також шляхи використання. Без врахування цього не може бути й мови про всебічний розвиток науки.
В ході розвитку історичної науки виник ряд спеціальних («допоміжних») дисциплін, значення яких дуже велике. Від їх розробки в значній мірі залежить краще пізнання фактів, розу-
