Сторінка:Історичні джерела та їх використання. Вип. 1 (1964).djvu/46

Ця сторінка вичитана

яка не поміститься в [приміщенні по вул. Городецькій] № 69, може піти до [приміщення] спілки по вул. Городецькій № 131»[1]. Не треба було пояснювати знову про «приміщення», бо це ясно із тексту, а якщо пояснювати, то тільки в підрядковій примітці.

І в інших документах є такі дописування і пояснення без потреби, наприклад: «Підкреслюю, що карабін і шаблю, яку [раніше] відібрали [в поліції], повернено назад у руки поліції»[2]. «В кінці я звернувся до всіх поліцаїв, які почали проявляти деякі ознаки хвилювання [особливо молоді поліцаї з Великих Мостів]: «Хлопці, відходимо, але лицем до противника, спокійно, бо інакше пропадемо». Це вплинуло [заспокоююче], і поліцаї почали повільно відходити, рідко відстрілюючись …»[3] Всі оцінки упорядників роз'яснювати та ще й дописувати у тексті ні в якому разі не можна.

Говорячи про передачу тексту, не можна не зазначити, що правка тексту робиться за сучасною орфографією. Але у зв'язку з цим виникають питання. Як передати текст так, щоб, не порушуючи особливостей стилю, зробити його грамотним. І що можна віднести до стилю документа, а що — до орфографії? Як це розмежувати?

Наприклад, в документах з історії колгоспного будівництва зустрічаються часто такі слова, як округа, губерніальний та ін. За сучасною орфографією,— це округ і губернський. Думки археографів розділилися. Одні вважають, що це особливість мови того часу і треба цю особливість зберегти. Інші, навпаки, вважають, що це не особливість, а просто неправильний вираз, який побутував у той період. Нам здається, що такі речі стилю документа не стосуються і треба їх виправляти. Наше завдання — зберегти в першу чергу «дух» документа, а не його «букву».

Немає єдиної точки зору у археографів і з приводу русизмів і українізмів у текстах: виправляти їх чи ні, робити це у тексті чи у примітках тощо. Ми вважаємо, що русизми і українізми, за окремими винятками, треба залишати у тексті. Особливо часто трапляються вони в документах з історії колгоспного будівництва, і виправляти їх чи давати текстові примітки немає потреби. Наприклад: «Одночасно включати расходи по місцевому бюджету шкіл, що утримуються за рахунок самих колгоспів». «Багато колгоспів приймає участь у Всесоюзному смотрі кращих колгоспів». Слова «расходи» і «смотр» виправляти на «витрати» і «огляд» не слід. На практиці таке втручання виходить

  1. «З історії революційного руху у Львові. 1917—1939», Документи і матеріали, Львів, 1957, док. № 116, стор. 196.
  2. Там же.
  3. Там же, док. 335, стор. 564.