коли слово, що не підходить до змісту, важко піддається заміні або зовсім не піддається і нічого не залишається робити, як звернути увагу читача на це слово. Це водночас показує, що археографи вже попрацювали над цим словом, вирішили залишити його у тексті і дають читачеві можливість самому подумати над кращим його прочитанням. Наприклад: «Ви, товариші незаможники, знаєте, як то стекатись без куска хліба…» Про незвичайне слово «стекатись» можна сказати, що так у тексті.
Деякі археографи у таких випадках роблять ще так: опускають це слово або цілий вираз, замість них ставлять крапки і все опущене наводять під текстом або й зовсім не наводять і тільки через це документ друкують у витягу. Цього не можна робити. По-перше, таке слово треба залишати у тексті, бо крапки замість слова нічого не дають для пояснення. По-друге, коли вже йдеться про текстову примітку, то в ній треба давати не невірне слово, а констатувати, що так у тексті (про що говорилося вище), можна висловити свою здогадку — «можливо, так-то». По-третє, коли можна зовсім зняти ці слова і у текстовій примітці вказати, що знято слово або фраза як нісенітниця, це теж буде правомірно. Але просто знімати слова, ставити крапки і робити «Із документа» не можна.
В окремих випадках доцільно неправильне слово винести у підрядкову примітку, а в тексті написати правильне слово. Наприклад: «Склад населення колгоспу не є сталий, а спостерігається велика його можливість. Тут слово «можливість» можна замінити на «мінливість», а слово «можливість» винести у підрядкову примітку.
Проте деякі археографи залишають у тексті неправильні слова, а правильне їх написання наводять під рядком. Це невірно. По-перше, текст все ж залишається не виправленим, а по-друге, увага дослідника відвертається від основного тексту і приковується до текстових приміток, де подано правильне написання. Читачеві треба подати оброблений, виправлений текст, інакше робота над текстом не досягає своєї мети. Тому всі неправильності при заміні слів треба виносити під рядок.
Не виправляти в тексті слово можна лише в тих випадках, коли є сумнів у правильності його тлумачення. Тоді треба все залишати на місці і зробити виноску: «Очевидно, слід читати так-то».
Всі роз'яснення, доповнення, коментарі, що стосуються тексту, треба робити тільки в підрядкових примітках. Упорядники збірника «З історії революційного руху у Львові» багато пояснень дали у самому тексті в квадратних дужках. Наприклад: «…Демонстранти зібралися знову перед приміщенням спілки залізничників по вул. Городецькій № 69… Частина залізничників
