ментів можна розмістити по двох розділах, і це допускається правилами. Але саме тут часто археографи збиваються з правильного курсу і зловживають цією можливістю, розриваючи самостійні частини документа на ще дрібніші. Постає питання — наскільки це правомочно в одному тематичному збірнику? Адже питання продуктивності праці і заробітної плати тісно пов'язані між собою. З одного боку, зростання заробітної плати — це підвищення продуктивності праці, з другого — це поліпшення матеріального становища. І коли самостійна частина документа «Заробітна плата» вміщується в розділ про матеріальне становище,— це вірно. Але коли питання заробітної плати зустрічаються і в другій частині документа — «Продуктивність праці», тут вже не слід ще дрібнити, виділяти питання зарплати й відносити до розділу матеріального становища, бо ці питання настільки переплелися тут, що розриваючи їх, можна тільки нанести шкоду висвітленню питання про продуктивність праці. Не біда, якщо буде деяке переплетіння цих питань у розділах — в одному тематичному збірнику це не страшно. Зате у читача складається більш-менш цільне уявлення і про документи, і про питання, які вони висвітлюють.
Отже, не формальний підхід до документа, не довільне роздрібнення його, а творчий підхід і публікація його, по можливості, в цілому вигляді, виходячи при цьому із наукової доцільності,— ось елементарна вимога, яка ставиться перед археографом.
Ось чому, на наш погляд, краще вмістити цілий документ з усіма викладеними у ньому фактами, ніж якусь частину його, «насильно» відірвану від усього документа.
Тут доречно поставити перед радянськими археографами проблемне питання — як організувати публікацію різних документів так, щоб, не порушуючи їх цілості, висвітлювати ту чи іншу тему або питання «без єдиного виключення», за виразом В. І. Леніна.
Одним із перших кроків на шляху часткового вирішення цієї проблеми є, на наш погляд, те, що в процесі відбору документів до збірника треба зразу відбирати їх, по можливості, повністю. Потім, при укомплектуванні, збірника, упорядники і редактор могли б судити, як підібрані документи, зв'язані з темою збірника, і вирішувати, що доцільно публікувати повністю, а що частково.
Археографи повинні пам'ятати, що у науковому відборі документів до друку, особливо документів у витягах, вони завжди повинні керуватися ленінським принципом всебічного вивчення всіх фактів, безпосередньо пов'язаних з тим чи іншим питанням.
Відбирати не на суб'єктивній основі, як говорив Ленін, «що приємне для особи історика»[1], «брати не окремі факти, а всю
- ↑ В. І. Ленін, Твори, т. 19, стор. 424
