Питання передачі тексту документів в радянській археографії займають провідне місце. І це не випадково. Адже наукова цінність того чи іншого археографічного видання визначається не тільки складом документів, а й тим, як передано текст цих документів. Ось чому в усі часи питання про передачу тексту привертало увагу істориків і археографів.
Радянська археографія вже нагромадила певний досвід видання документів дорадянського і радянського періодів, що знайшло своє відображення в «Правилах издания исторических документов», в «Правилах издания документов советского периода», в інструкціях з окремих тем, наприклад, з історії робітничого класу, колгоспного будівництва на Україні і т. д. Цими правилами зобов'язані керуватися археографи у своїй роботі. Але серед археографів і істориків немає ще єдиної точки зору з деяких істотних питань передачі тексту документів. Про це свідчать збірники документів, що вийшли з друку. Хоч в цілому вони відповідають вимогам, які ставляться до археографічних видань, в них зустрічаються нічим не виправдані відступи від існуючих правил.
Теоретична розробка питань передачі тексту має велике значення для практичної роботи. Адже одним із завдань передачі тексту, тобто його наукового відтворення для публікації, є полегшення прочитання і розуміння документа, що не означає безмежного, довільного втручання в нього.
В цій статті будуть порушені тільки деякі, найбільш спірні, питання передачі тексту, а також ті безспірні, в яких найчастіше зустрічаються порушення.
