Сторінка:Історичні джерела та їх використання. Вип. 1 (1964).djvu/34

Ця сторінка вичитана

може друкувати лише невелику частину, а решта редакціями самостійно знищуються. На наш погляд, всі листи, що надходять до редакцій, повинні надходити у відповідні архіви, де може бути проведена експертиза цінності і впорядкування їх. Архіви витрачатимуть на проведення цієї роботи якийсь час, зате дослідники матимуть у своєму розпорядженні документи виключної цінності.

Кілька слів про роботу експертно-перевірних комісій архівних відділів. Як видно з звіту про роботу наукової ради Головного архівного управління[1], намічається перебудова роботи експертно-перевірних комісій архівних відділів з тим, щоб вони активно впливали на якість комплектування. Ідея сама по собі не може викликати заперечень. Однак наукова рада не врахувала того, що перебудувати роботу архівних відділів можна лише тоді, коли всі без винятку установи, матеріали яких підлягають прийому в держархіви, будуть забезпечені номенклатурами справ. Поки більшість установ не мають науково обгрунтованих номенклатур справ, про серйозні зрушення в роботі ЕПК не може бути й мови. Оскільки архівні відділи не знають, які матеріали створюються в установах, так чи інакше їм доведеться розглядати і відбірні списки, і описи.

Вважаємо, що тепер головним завданням архівних органів і державних архівів повинно бути надання допомоги установам у складанні номенклатур справ. Без них не може бути добре поставленого діловодства, якісно проведеної експертизи цінності документальних матеріалів, а ЕПК архівних відділів не зможуть здійснювати ефективний контроль за правильністю відбору матеріалів до знищення.

Ми говорили про комплектування державних архівів документальними матеріалами діючих установ, організацій і підприємств. Але є й інші джерела поповнення фондового складу архівів. Насамперед це матеріали, що створюються в процесі листування окремих осіб — депутатів, передовиків виробництва, наукових працівників, письменників, художників тощо. Нерідко зберігають важливі архівні матеріали музеї, учасники Жовтневої революції, громадянської війни, партизанського руху в роки Великої Вітчизняної війни. Необхідно було б також більш глибоко вивчити матеріали кожного архіву з метою визначити, які матеріали без особливої шкоди для даного архіву можна було б передати іншим архівним установам. Наприклад, у Хмельницькому облдержархіві порівняно добре збереглись постанови Ради Народних Комісарів і укази Президії Верховної Ради УРСР, що поступили в Кам'янець-Подільський обласний виконавчий комітет в 1938–1941 рр. Можливо, доцільно було б ці документи передати Центральному державному архіву Жовтне-

  1. Журн. «Вопросы архивоведения», 1960, № 5.