для узгодження питання про місце дальшого зберігання документальних матеріалів. Очевидно, доцільно було б видати за підписами керівників відомств і республіканських архівних управлінь Накази, в яких вказувалося б: 1) порядок і строк передачі матеріалів в державні архіви і установи-наступники; 2) групи документів, що передаються в держархіви; 3) групи матеріалів, які можуть бути прийняті установами-наступниками для практичного використання і довідкової роботи. Копії цих наказів повинні надсилатись архівним відділам.
Час ввести таке правило: установи не можуть вважатись ліквідованими, якщо вони не подадуть у вищестоящі органи акти з належними підписами про передачу документальних матеріалів у державний архів і в установи-наступники. Бажано було б, щоб один примірник акта (або опису) про прийом документів установою-наступником поступав у відповідний архів. Ці акти архівні установи використовуватимуть для контролю за станом матеріалів, переданих в установи-наступники, а також у довідковій роботі.
В державні архіви і в установи-наступники матеріали повинні передаватись лише упорядкованими. А для цього необхідно створювати ліквідаційні комісії, які повністю відповідали б перед державою за приведення в порядок документальних матеріалів і передачу їх архівам. Видання наказів вищестоящими органами про впорядкування і передачу документів ліквідованих установ протягом 1–2 днів (а такі випадки мали місце) — явище неприпустиме.
У зв'язку з введенням в дію «Примірних списків установ, організацій і підприємств, матеріали яких підлягають і не підлягають прийому в держархіви СРСР» слід було б вивчити питання про порядок комплектування районних державних архівів. Як відомо, до 1961 р. райархіви приймали на зберігання матеріали всіх установ, що діяли на території даного району, за винятком підприємств союзного, республіканського і обласного підпорядкування, міжрайонних установ, районних уповноважених республіканських і обласних установ, військових комісаріатів. Виходило, що, наприклад, матеріали більшості підприємств, які розміщувались на території району, безпосередньо надходили в облдержархів, а фонди таких важливих установ, як районний виконавчий комітет і його відділи, — в районні архіви.
На наш погляд, слід було б дозволити обласним архівам, що мають вільну стелажну площу, приймати матеріали райвиконкомів і їх відділів від безпосередніх фондоутворювачів. Облдержархіви мали б можливість встановити контакт з цими установами, ставити їм єдині вимоги, сприяти якісному відбору і впорядкуванню документів.
Виникає питання, які ж матеріали повинні зберігатися в районних державних архівах? Вважаємо, що райархіви можуть