Сторінка:Історичні джерела та їх використання. Вип. 1 (1964).djvu/262

Ця сторінка вичитана

м. Львові, але за браком історичних джерел вони змушені були обмежуватись припущеннями. Наприклад, Л. Харевічова писала: «Львівська цехова організація спирається на засади, обов'язкові в усіх містах, заснованих на німецькому праві, і на львівському грунті зосталась причеплена, найправдоподібніше, зараз же після першої локації міста за руських часів, …хоч і локаційний привілей з 1356 р. нічого не говорить про цеховий промисел»[1].

В «Історії Львова» відзначалось, що в XIV ст. «…організації ремісників бодай чотирьох основних професій, без яких не могло обійтись жодне місто, пекарів, різників, кравців і шевців — напевно існували» [2].

Уважно проглянувши історичні документи того часу, нам вдалось знайти деякі епізодичні відомості про існування ремісничих організацій у м. Львові в кінці XIV та на початку XV ст. У 1386 р. руський староста Андрій надає шевцям міста Перемишля права, якими користувалися львівські католицькі шевці[3].

У 1407 р. рада міста Львова постановила, щоб кожний цех (arte mechanicorum) своїм коштом зробив по одній машині для метання стріл з мурів міста, для чого лимарський, крамарський, гарбарський, пекарський, кравецький, шевський, ковальський, кушнірський та пивоварський цехи зобов'язувались сплатити по півкопи грошей[4]. Шевці і кравці не сплатили визначеної суми, тому рада міста в наступному році знову зобов'язала цехмістрів цих цехів сплатити встановлену суму[5].

Визначення часу виготовлення цехових матриць, проведене в даній статті, дає можливість твердити, що цехи у м. Львові існували в 60-х роках XIV ст.; вони, очевидно, з'явились десь близько 1356 р., коли місту було надано німецьке право[6] (за яким виникли цехи і в інших містах).

Досліджуючи грамоту 1425 р., ми використали не тільки її зміст, який вказував на наявність 10 цехових організацій, але й прикріплені до неї печатки, за допомогою яких встановили існування львівських цехів у 60-х роках XIV ст. Так, при відсутності писаних документів, сфрагістичні пам'ятки дали змогу з'ясувати одне з невирішених питань історії м. Львова. Але цим не вичерпується цінність цехових печаток, дуже цікаві вони і як твори мистецтва, тому що вказують на високий рівень розвитку ювелірного та граверного промислу в м. Львові і служать цінним джерелом для пізнання художніх смаків населення Галицько-Волинської Русі.

  1. L. Charewiczowa, вказ. праця, стор. 7.
  2. «Історія Львова», стор. 18.
  3. AGZ, t. IV, стор. 1.
  4. Pomniki.., t. II, стор. 44.
  5. Там же, стор. 65.
  6. AGZ, t. III, стор. 13