з міністерствами соціального забезпечення союзних республік треба було б розробити інструкцію про ведення спеціальної книги обліку середньорічної заробітної плати робітників і службовців. Ця книга могла б бути розрахована на 5–15 років (в залежності від кількості робітників на підприємстві). За такої системи ведення обліку трудового стажу і заробітної плати відпала б необхідність зберігання іншої документації про особовий склад.
Такі основні принципи експертизи цінності документальних матеріалів і комплектування ними державних архівів з точки зору їх змісту. Важливим критерієм визначення наукової і практичної цінності документів є функції і масштаби діяльності установ. На цей фактор архівісти не можуть не звернути уваги. М. Р. Прокопенко у доповіді на засіданні наукової ради ГАУ СРСР[1] і В. С. Коновалова в статті «Питання перебудови діяльності державних архівів у галузі комплектування і наукової експертизи документальних матеріалів радянських установ»[2] показали, які наслідки викликає відсутність цілеспрямованості в прийомі документів на державне зберігання і недооцінка такого фактора, як роль фондоутворювачів у системі державних установ.
За масштабом діяльності значна частина установ, матеріали яких поступають у місцеві архіви, діляться на обласні, районні (міські) і сільські. З матеріалів цих установ найважливішими є документи, створювані в обласних організаціях. Вони розповідають про розвиток тієї чи іншої галузі народного господарства і культури всієї області. В них можна знайти і відомості про окремі райони і міста. Архівним органам треба особливо уважно стежити за правильним проведенням експертизи наукової і практичної цінності матеріалів цих фондоутворювачів. Важливими історичними джерелами є також документи основних районних і міських установ (виконкомів, їх відділів та ін.).
Проводячи підбір матеріалів для передачі державним архівам, не треба забувати про такий критерій визначення цінності, як походження документів. За своїм походженням документи кожної установи діляться на внутрішні і зовнішні. До внутрішньої документації належать матеріали, створені самою установою, до зовнішньої — матеріали, що надходять від підпорядкованих і вищестоящих організацій.
Найбільш поширена зовнішня документація низових установ — розпорядження й інші директивні матеріали вищестоящих установ. Вони показують роль керівних органів в організа-
