коли на печатках, зроблених одним різьбярем, напис літер різний[1].
Будучи одним з офіціальних атрибутів влади, печатка служила юридичним підтвердженням акту, і тому заміна написів на печатках проводилась свідомо. У Польщі заміна типів літер в написах співпала з заміною династій. Коли в 1386 р. мінускула з'явилась на печатках короля Ягайла і королеви Ядвіги, нову моду відразу підхопили шляхтичі, міста, а за ними цехи. Ми цілком усвідомлюємо, що заміна типів написів потребувала певного часу, але для зручності викладу за переломний рубіж приймаємо 1386 р.
За палеографічними особливостями букви печаток різників, пекарів, ковалів, крамарів та гарбарів надзвичайно подібні до букв на печатках[2] і монетах[3] Казимира III (1333—1370 pp.), на яких готична маюскула має деякі риси римської капітелі. Букви легенд прямі, овали їх плавні з ледве помітними потовщеннями, і тільки літери Д, А, М, Є, С вказують на готичне письмо.
У Львові поєднання рис римської капітелі з готикою спостерігається на монетах Казимира, битих для Русі[4], та на найдавнішій печатці лави міста[5].
Після 1370 р., коли королем Польщі і Галицько-Волинської Русі став Людовик Угорський, на цих територіях поширюються впливи угорської сфрагістики, і букви набирають виразних готичних гострокутних форм. Літера А на печатці різників в слові «carnificy (м)» своєю формою вказує на вживання перед 1370 р.[6] Вона зображена з горизонтальним покриттям, її вертикальні лінії розміщені під кутом до верхньої поперечної лінії і з'єднані посередині прямою рисою. Подібні літери бачимо на найдавнішій печатці лави Львова.
На печатці пекарів літера t в слові «pistorum» пишеться як латинська G з довгою горизонтальною лінією зверху і нижньою петлею. Таке зображення літери t зустрічається в епіграфіці до 1370 р.[7] Львівські цехові печатки подібні до печаток Казимира III 1353 і 1364 pp.[8] також прийомами обробки. У них чіткі, глибокі грані букв і зображень, високий рельєф, а в кінці напису вміщені різноманітні фігури.
Не викликає сумніву, що гравери, які різали матриці для львівських цехів, виготовляли печатки і для інших замовників.
- ↑ W. Semkowicz, Sfragistyka Witowta, Kraków, 1931, стор. 6, 13. 19.
- ↑ M. Gumowski, вказ. праця, стор. 65.
- ↑ F. Piekosiński, О monecie і stopie menniczej w Polsce w XIV i XV w., Kraków, 1878, tab. I.
- ↑ Там же.
- ↑ M. Haisig, Nieznana pieczeć.., стор. 120.
- ↑ T. Żebrawski, O pieczęciach dawnei Polski i Litwy, Kraków, 1865, 1871. Епіграфічна таблиця літер печаток, № 2.
- ↑ Там же.
- ↑ М. Gumowski, Pieczęcie .., стор. 65.
