то й невимушено вирішена симетрія печатки пекарів. Затійливо сплетений бублик поєднується з щитом за допомогою неглибокого овального вирізу верхньої частини щита.
На печатці різників міститься традиційне зображення різницького цеху — голова бика з високими закругленими рогами, яке ми зустрічаємо в Німеччині [1], Польщі [2], на Україні [3]. Львівські різники додають до нього башту, яку вони розміщують між рогами.
Осторонь від розібраних цехових сфрагістичних пам'яток стоять печатки лимарів і шевців. Їх розміри значно більші (першої — 39 мм; другої — 31 мм), але техніка виконання гірша. На печатці лимарів вміло вписані в щит сідло й інша збруя, але вирізані вони схематично, грубо; положення не поліпшують навіть квіточки навколо щита та зірочки з внутрішнього боку меншого обідка.
На печатці шевців посередині оздобленого квадратиками поля вміщено невідоме шевське знаряддя, дуже подібне до якоря.
Низька, примітивна техніка гравірування двох останніх печаток пояснюється тим, що виготовлення печатки коштувало надзвичайно дорого і деякі цехи давали замовлення малодосвідченим майстрам.
Історія не зберегла імен львівських різьбярів, які робили печатки; нам тільки відомі імена золотих справ майстрів — Яцка-русина, Генріха, Стефана-вірменина та Венчеслава, що неодноразово згадуються в найстарішій міській книзі (1382—1389 рр.) [4]. В другій міській книзі (1404—1414 рр.) їх кількість зростає до 12 осіб [5]. Можливо, саме вони були авторами досліджуваних печаток.
Але, незалежно від того, хто різав ці печатки, вони вказують нам на високий рівень розвитку культури та мистецтва у Львові кінця XIV і початку XV ст.
Цехові печатки є важливим матеріалом з історії техніки, зображення на них дають можливість познайомитись з простим ремісничим інструментом (молоток, щипці, гарбарські валки тощо) і виробами ремісників.
Нарешті, постає потреба визначити час виникнення печаток. Не викликає заперечень те положення, що хронологія найстаріших відтисків печаток не рівнозначна хронології найстаріших
- ↑ E. Berchem, Sigel, стор. 172—173.
- ↑ A. Chmiel, Godła rzemiesilnicze i przemysłowe krakowskie od połowy XIV aż do XX w., Kraków, 1922, tab. 7, N 91.
- ↑ E. Сецинский, Материалы для истории цехов в Подолии, «Труды Подольского церковного историко-археологического общества», вып. 10, Каменец-Подольск, 1904, стор. 43.
- ↑ Pomniki dziejowe Lwowa, t. I, Lwow, 1892, стор. 5, 18, 36, 51.
- ↑ Pomniki dziejowe Lwowa, t. II, 1896, стор. 173.
