ристовуватись для потреб народного господарства. Але постає питання: чи зможуть обласні, міські й районні архіви розібратись в подібних матеріалах і давати рекомендації щодо їх практичного використання? Вважаємо, що ні, оскільки в архівах в основному працюють люди з гуманітарною освітою. Тому, очевидно, слід підтримати рекомендацію наукової ради Головного архівного управління СРСР про утворення Державного архіву технічної документації. Якщо такий архів буде створений, то для нього, треба думати, будуть підібрані працівники з технічною освітою, які зуміють дати правильну експертизу цінності, комплектування і використання проектно-технічної документації. Крім матеріалів проектних і будівельних організацій, в архів можна було б передавати проекти і паспорти машин, верстатів, приладів, матеріали науково-технічних досліджень, найважливіші документи заводських і фабричних бюро по впровадженню раціоналізаторських пропозицій і винаходів. Очевидно, архів технічної документації повинен мати своїх інспекторів при радах народного господарства. На інспекторів можна було б покласти обов'язки перевірки стану, умов зберігання, якості упорядкування і експертизи цінності технічної документації, що створюється на фабриках, заводах, будовах, в проектних організаціях, науково-дослідних інститутах. Обласні, міські і районні архіви могли б обмежитись прийомом лише звітів, доповідей, інформації протоколів і листування про хід та результати науково-дослідних робіт, про роботу проектних установ, бюро по використанню раціоналізаторських пропозицій і винаходів. Ці матеріали мають важливе науково-історичне значення.
Слід було б також обговорити питання про створення спеціального архіву при Міністерстві сільського господарства. Цей архів міг би приймати найважливіші документи про передовий досвід, науково-дослідну роботу в галузі економіки сільського господарства, полеводства, садівництва, тваринництва.
Ми торкнулись питання про доцільність організації спеціальних архівів для зберігання найважливіших документів, що мають загальнодержавне значення. Поряд з такими документами в установах, організаціях і на підприємствах створюється багато матеріалів, що мають, так би мовити, локальне значення. Часто така документація використовується лише тією установою, яка її склала. Так, наприклад, в колгоспах ведуться книги реєстрації сівозмін, сорто-насіннєві книги, які в більшості випадків мають значення лише для даного колгоспу. Тому, очевидно, такі й подібні їм документи можуть зберігатися в установах.
Значна частина документів установ і організацій має тільки довідкове значення. Це документи про особовий склад. В одних установах (адміністративних, громадських) їх створюється порівняно небагато, в інших (учбові заклади, підприємства, кол-
