Поряд з відтисненими печатками залишаються і надалі підвісні печатки, які робилися на пергаментах і дуже урочистих паперових документах. Прикріплювали печатки за допомогою шнурка, який проходив через печатки. В буллах шнурок знаходиться між двома шматками олова.
Двосторонні печатки робили за допомогою двох толок, кладучи між ними віск. Віск, який виходив за краї толок, обрізували. Для прив'язування печаток спочатку вживали пергаментні паски, пізніше спеціальні нитки або кольорові шнурки. Папська курія, наприклад, використовувала конопляні і шовкові шнурки в залежності від вартості документів.
Коли печаток було багато, їх прив'язували з боку або в два ряди. У XVI ст. на одному шнурку прив'язували по кілька печаток. На окремих документах загальна кількість печаток перевищувала 100 штук. Для збереження печаток в XII—XIV ст. їх клали у вовняні мішечки, у XV і половині XVI ст. — в дерев'яні або металеві коробки. Розміри печаток були різні. Металеві печатки, як правило, були малі (20—50 мм в діаметрі), воскові — від 1 до 15 см в діаметрі. Разом з удосконаленням різьблення узорів було прагнення до збільшення розмірів. Князі, царі, королі і папи мали круглі печатки, світські сановники — подібні, вище духовенство, церковні сановники — в більшості овальні, міста — круглі, інші особи — печатки різних форм: круглі, трикутні, серцевидні[1].
Написи на печатках робилися або по колу печатки, або на самій печатці. Печатки без написів зустрічались дуже рідко, зокрема, такі з'являються як персневі в XVI ст. Круговий напис зустрічається в одному, двох і навіть трьох концентричних колах, зміст його — ім'я і титул власника печатки. Як виняток, зустрічаються афоризми або девізи. Титул власника печатки повинен був відповідати дійсності. Якщо ж була різниця між титулом в документі і на печатці, могло виникнути підозріння щодо автентичності документа. Але трудність виготовлення печатки дуже часто примушувала використовувати стару печатку, яка не відповідала новим титулам власника. Так, зокрема, було, коли користувалися, наприклад, печатками батьків[2].
Однією з найбільших груп сфрагістичних пам'яток, які зберігаються в ЦДІА УРСР у м. Львові, є печатки міст та містечок, їх зустрічаємо майже в усіх фондах архіву. Не маючи змоги детально розповісти про всі різновидності міських печаток і їх зміни на протязі віків, спинимося на печатках Львова, що дають багатий і унікальний матеріал для вивчення міських печаток. Знайомлячись з печатками Львова, ми зможемо простежити, як протягом віків робились спроби змінити зображення на них.
