На українських землях були різні способи вимірювання часу, його поділу на роки, місяці, тижні, дні й години. Для точного розміщення історичних подій у часі, необхідно знати ці способи вимірювання часу. Питання це досить складне, що пояснюється застосуванням різноманітних мір часу, співіснуванням на західноукраїнських землях старої візантійсько-руської хронології і введеної вже в XIV ст. хронології, вживаної в країнах Західної Європи і Польщі.
Завданням цього повідомлення було дослідити різні способи поділу часу, які зустрічаємо в письмових і друкованих пам'ятках західноукраїнських земель з XIV–XVIII ст., і показати зміни їх, а також, наскільки дозволяють рамки невеликої статті, з'ясувати способи переведення їх на сучасну хронологію.
При вивченні цього питання автор брав до уваги всі письмові пам'ятки кирилівські староруські, староукраїнські, а також і писані латинським алфавітом, латинською, старопольською і німецькою мовами. Звернуто також увагу на хронологію деяких письмових пам'яток, писаних грецьким алфавітом, як, наприклад, грамоти і листи константинопольського й александрійського патріархів до єпіскопів і церковних братств. Досліджувалась насамперед хронологія письмових пам'яток, створюваних на західноукраїнських землях.
На галицькій і волинській землях в XIII і на початку XIV ст. застосовувалось візантійське літочислення так званої візантій-
