будучим иж я ведаючи то справа посполитого иж волно каждому шляхтичу власностю своєю водлуг воли своєє шафоват а будучи потребен єсми пинезей кром всякого примушеня власностю сам по своей доброй воли розмисливши се на то добре продал єсми…» Далі описуються широко права покупця, об'єкт продажі тощо. На закінчення купчої говориться: «Дал сей мой лист з моєю печатю до которого за усною очевистою прозбою моєю их млт панове і приятеле мои печати свои приложивши і руки власниє подписати рачили хто писати умел»[1]. Потім йде перелік свідків, що підписались під листом та поставили свої печатки.
По такій же формі вписувалися і закладні записи.
Крім приватних документів, велике місце в записах актових книг займають документи судові: декрети, апеляції, зиски, угоди, квитанції, пленинотенції[2].
У книгах Кременецького земського суду із судових документів зустрічаються ще диляція, розпис, евазія. В гродських книгах подібних документів не знайдено за досліджуваний період. В земських книгах вони появилися в 20-х роках XVII ст.
Диляція — це документ про відстрочку розгляду судової справи, викликану різними причинами: хворобою або від'їздом однієї з сторін, необхідністю відшукати відповідні документи для подання у суд тощо.
Вступна частина така ж, як і в інших документах. Далі називаються сторони, які беруть участь у судовій справі, та вписується повністю позов, де детально викладається зміст судової справи. При цьому обов'язково повинні бути присутніми як відповідач, так і позивач, «а по вичитаню позву сторона обедве поводовая і позваная сами очевисто у суду будучи в той справе межи собою квинтровертовали».
Наводиться також причина, через яку відкладається розбирання судової справи, і згода на це суду.
Розпис — документ про перенесення справи на наступне судове засідання. У розписі не розкривається зміст справи, лише називаються особи, між якими ведеться справа, а також вказується, що справа відкладається до наступного засідання суду: «теди стороне обедве тиє присяги за тими декретами вишеменованими на роках теперешних припадаючим до роков пришлих земских кремянецких по первой по теперешних сужоних розписами на которих і рок кром припозву заховали щто им суд нинешний ствердивши то все для памяти до книг земских записати казали і єст записано»[3].
