лист, а також містився детальний опис дарованого маєтку чи майна. У кінці листа вказується, що його підписали свідки та приклали свої печатки. Вказувались дата та місце, де був написаний лист. Дарчий запис закінчується так: «которий тот лист увес слово от слова при устном і очевистом сознаню пана Василия Лосятинского за прозбою єго до книг земских кремянецких записати єсмо казали»[1].
Подібну форму мав тестамент (заповіт). Вступна частина така ж, як у дарчій. Тестамент для запису в актових книгах складала особа, яка була заінтересована в ньому: «І просил пан Мартин Осемборовский именем малжонки своєй аби тот тестамент до книг земских кременецких уписан бил которого ми тестаменту огледавши єго для вписованя до книг приймуючи перед собою читати казали которий тими словами єст написан». Далі йшов текст: «Во ймя божоє станся кгдиж всякие речи света сего скаженю і знищеню подани сут а што.писомо не бывает обяснено то часом с памяти людское сходит про то я Фекла Дашковна Дедеркаловна єстем на теле хора еднак же будучи при доброй памяти зуполном разуме а не хотечи детей своих не розправивши зоставити сим тестаментом остатней воли мої со- знаваю і так мети хочу коли мене пан бог с того света поволати будет рачит душу мою в руки опеку господу богу поручаю...»[2] Потім детально описувався розподіл рухомого та нерухомого майна. У кінці підтверджуються підписи свідків і особи, що дає тестамент, та дата написання. Така форма тестамента зберігалася в основному протягом років.
До цієї ж групи документів належать й купчі. Купчі записи — досить поширений документ актових книг, їх не лише записували безпосередньо до книг, а й дуже часто переносили із книг гродських судів. Це зумовлювалось тим, що записи в земських судах мали юридичну силу. Форма купчих була досить постійною.
В купчій за 1595 р. вступна частина така: «На роках судовых земских кремянецких водлуг конституции по святом.Михаиле римском святе в шест недел в року звишменованом припалих і судовие отіправоват зачатих перед нами Янушом Жабокрицким судею а Михаилом Краєвским подсудком врядниками земскими кремянецкими ставши очевисто».
У листі, який давала особа, що продавала маєток, викладалася суть справи. Лист повністю вписувався в актову книгу. В одному з них, наприклад, говорилось: «Я Иван Мицевич Минковский явно чиню і визнаваю сам на себе моим листом каждому кому того потреба будет ведати теперешним і на потом
