Демян Андрузкий сам от себе і именем братанков своих пана Григория пана Тимофея Андрузких жаловали і оповедали...» Зміст скарги і свідчення возного викладалися більш стисло. Закінчення зведено до слів: «што все для памяти до книг єст записано»[1].
З 1617 р. документи актових книг почали записувати з заголовками. Скарги, зокрема, називалися протестаціями або оповіданнями, але форма їх викладу не змінилась.
Поширеним видом документів актових книг є також свідчення возних. Зміст їх різний: про вручення судових позовів, про обстеження шкод при наїздах на маєтки, про передачу проданих чи закладених маєтків та ін. Але найбільш поширеним було свідчення возних про вручення позовів до суду. Цей документ починався з визначення дати.
Свідчення возних — найкоротші документи в актових книгах. У вступній частині їх йдеться про прибуття возного до суду, в змісті вказується, кому були вручені позови і від кого, визначається час судового засідання. Сам зміст позову викладається дуже стисло, буквально в кількох словах: «о подданих єго отчизних што ширей на позве описано»[2]. Такий стислий виклад змісту залишився і в наступних роках. Закінчення цього документа має постійну форму: «а так ми тоє очевистоє возного сознанє в книги земские записати казали» або ж: «которое очевистоє возного сознанє принявши до книг земских єсмо казали записати».
Починаючи з 1595 р. форма свідчення набирає постійного характеру для всіх наступних років. Дата вказувалась завжди так: «Року тисяча пятсот девятдесят пятого мца ноября третего надцатого дня». Вступна частина: «На роках судових земских кремянецких по святом Михайле римском святе в шест недел в року теперешнем деветдесят пятом припалих і судовне отправовати зачатих перед нами Янушом Жабокрицким судею а Михайлом Краєвским подсудком врядниками судовими земскими повету кремянецкого постановившися очевисто возний повету кремянецкого Офанас Пахинский ку записовано до книг таковими слови сознал»[3].
Як уже відзначалось, зміст такого документа викладався стисло. Це становище збереглося до 1647 р. Коли документи почали вписувати в книги із заголовками, такий документ іноді називався реляцією возного, але ні формою, ні змістом він не відрізнявся від свідчення.
В книгах земського суду визначне місце займають документи юридичного характеру: шлюбні контракти, купчі, дарчі, закладні тощо. Без запису їх в книги земського суду вони були не-
