пом'яник львівського міщанина Кипріяна Кисельницького на сувої пергамену, прикріпленому до двох паличок, написаний чорним чорнилом і кіновар'ю 7 серпня 1693 р.[1] Текст його дослівно надрукований в «Анамнісисі» під заголовком «Род и дом славетного пана Кипріяна Кисельницького, обивателя львовського, року 1693, місяця августа, 7 дня»[2]. Так само «Род і дом в богу вешлого славетного п. Євстафія Михайловича, обивателя львівського, року бож. 1698, місяця ноєврія, 8 дня»[3] є передруком з подібного рукописного пом'яника на пергаменному сувої[4]. Всі ці родинні пом'яники є цінним джерелом для генеалогії міщанських родин. Вивчення їх може дати цінний матеріал для такої незаслужено забутої допоміжної історичної дисципліни, як генеалогія.
Протягом другої половини XVII і у XVIII ст. провідне місце в розвитку освіти, літератури і науки належало українським землям, возз'єднаним з Росією. На Правобережній і Західній Україні засилля католицизму було найсерйознішою перешкодою на шляху розвитку української культури. Слід сказати, що культурне життя цього періоду вивчене недостатньо. Без сумніву, поглиблене дослідження української літератури другої половини XVII і XVIII ст. дасть змогу виявити багато нових прикладів того, як українські трудящі боролись проти повного окатоличення, відстоювали своє право на рідну мову, школу, літературу. Не одну сторінку цієї боротьби повинно відкрити також дослідження друкованих літературних пам'яток цього часу, які нерідко зберігали український характер і в тих випадках, коли видавались латинською або польською мовами. Маловивченість цих пам'яток не дозволяє нам детально охарактеризувати ті з них, які були в якійсь мірі публікаціями археографічного типу. В усякому, разі, католицизм для своєї ідеологічної експансії використовував і надалі різноманітні фальсифікації історичних джерел. Уніатська церква також здійснювала для своїх практичних потреб різні публікації документів; в тому числі ухвали різних духовних установ, привілеї, отримані від державної влади й феодалів. Так, у 1744 р. у Львові було видано ухвали Замойського собору 1720 р.[5]
Ряд публікацій підготував Гнат Кульчицький (1707–1747), зокрема; «Автентичні реляції про становище русинів-уніатів, що живуть у Польському королівстві», «Доказ руської церкви»
- ↑ Державна публічна бібліотека УРСР, відділ рукописів, збірник Києво-Печерської лаври, 542 (Леб., 564). Про цей пом'яник згадано, між іншим, у кн.: Н. И. Петров, Указатель церковно-археологического музея при Киевской духовной академии, 2 изд., К., 1897, стор. 207.
- ↑ АЮЗР, ч. I, т. 12. стор. 505–506.
- ↑ Там же, стор. 496.
- ↑ Відділ рукописів Львівського історичного музею, № 134.
- ↑ І. Свєнціцький, Каталог книг церковно-слов'янської печаті, Жовква, 1908, № 454.
