ки внесені Потієм додатки і перекручення тексту дуже незграбно скомпоновані, не гармонують з контекстом, і тому спеціалісти легко можуть їх відсіяти.
Уніатська церква займалась також публікацією привілеїв, наданих їй королями, та інших документів, що використовувались для «обгрунтування» політики насильств та дискримінації щодо православного українського населення. Так, мабуть того ж 1605 р., було надруковано польською мовою книжку Потія «Про привілеї, надані найяснішими польськими королями, і деякі головні докази, які дуже рекомендують і підтверджують унію»[1]. Різного роду друковані збірки привілеїв й інших дипломів, безперечно, ведуть свій початок від рукописних «дипломатаріїв» — книг, куди різні установи і особи записували потрібні їм юридичні документи. Такими дипломатаріями є, наприклад, «золота книга» привілеїв м. Львова[2], книга привілеїв м. Самбора[3], частина «альбому» Ставропігійського братства та ін.
У відповідь на ворожу пропаганду католиків та уніатів пожвавилась боротьба проти ідеологічної експансії католицизму. В цій боротьбі важливу роль відіграли також публікації документів, що викривали католицизм, сприяли консолідації антикатолицького табору. Близько 1614 р. в друкарні Львівського братства було видано текст ухвали Віленського собору 1519 р. Всі відомі примірники цієї публікації зброшуровані разом з «Книгою о священстві»[4], виданою у 1614 р., але мають окрему пагінацію і заголовок («Соборъ, в богоспасаемомъ градѣ Вільни бывшій»). Текст публікації пізніше перевидавався, останнє з видань здійснено за стародрукованим примірником Державної публічної бібліотеки ім. Салтикова-Щедріна[5]. Собор, ухвалу якого видало братство в 1614 р., був скликаний у грудні 1509 — січні 1510 рр. у Вільні митрополитом Иосифом Солтаном. Він виступив проти зловживань монарха і феодалів правом патронату над церковними установами і проти купівлі посад духовенством. В опублікованій ухвалі говорилось, що недостойні особи не повинні допускатись на церковні посади навіть в тому випадку, коли вони мають привілеї від короля або великого князя. Вимагаючи посилення дисципліни серед
- ↑ О przywileiach nadanych od naiasnejszych królów Polskich, у przedniejszych niektórych dowodach, które świętą unią wielce zalecają у potwierdzają, b. m. i г. (К. Estreiсher, назв, праця, т. 24, стор. 381).
- ↑ Центральний державний історичний архів у Львові, ф. 52, оп. 3.
- ↑ Філіал Державного архіву Львівської області в м. Самборі, ф. 129, оп. 1, спр. 1.
- ↑ М. Каратаев, Описание…, № 215.
- ↑ Відділ рідкої книги ДПБ, № II, 8, 59. Текст пам'ятки див. у кн.: «Памятники полемической литературы в Западной Руси» (далі — «Памятники…»), кн. I, СПб., 1878 (Русская историческая библиотека, т. 4, стор. 6—18).
