Сторінка:Історичні джерела та їх використання. Вип. 1 (1964).djvu/138

західного й західного боків між Андріївським спуском та Десятинним завулком.

У 1908 р. розкопками Д. В. Мілєєва в 4,5 м на північ від фундамента північної стіни древньої Десятинної церкви був виявлений глибокий рів. В 1909 р. було з'ясовано, що цей рів глибиною до 6 м тягнувся вздовж північної й східної стіни церкви^[1]. В 1912 р. розкопки рову були продовжені^[2]. У 1936 р. рів було розкопано на протязі 6,2 м на північному кінці колишньої садиби Петровського, біля кручі над Андріївським спуском, а також в 10—15 м на південний схід від першого, звідки рів круто повертав на південний захід. У 1936, 1937 і 1939 рр. розкопки рову проводилися в південно-східній частині садиби Київського державного історичного музею коло паркану, що відокремлював тоді садибу музею і садибу Слюсаревського, та на самій садибі Слюсаревського (Десятинний завулок, № 4).

«Починаючись від північного обриву Андріївської гори (кол. садиба Петровського), рів має напрямок спочатку на південь, а тоді дещо звертає на південний захід, йдучи вздовж північної стіни Десятинної церкви. Вийшовши за межі садиби Десятинної церкви, рів іде крізь південно-східну частину кол. садиби Петровського й виходить в садок садиби Слюсаревського»,— дає сумарний опис рову М. К. Каргер^[3].

С. П. Вельмин вважав, що рів був засипаний в XIII ст.^[4] М. К. Каргер заперечує це твердження. На його думку, рів, сходячи до найдавніших часів, не існував за часів Десятинної церкви. За М. К. Каргером, рів був засипаний наприкінці X ст. у зв'язку з будівництвом саме Десятинної церкви (989—996 рр.). Дозволимо собі не згодитися ані з датуванням С. П. Вельмина, ані з поглядом і аргументацією М. К. Каргера. «Рів,—стверджує М. К. Каргер,— не зв'язаний з Десятинною церквою. Навпаки, він іде так близько біля північної стіни Десятинної церкви, що, слід думати, будування останньої стало можливим тільки після попередньої засипки рову»^[5]. «Рів, виявлений на території древнього Володимирового міста, становить залишок давнішньої оборонної лінії Київського городища, розташованого на західно¬

1. С. П. Вельмин, Археологические изыскания Археологической комиссии в 1908 и 1909 гг. на территории древнего Киева, ВИВ, 1910, № 7-8, стор. 140.
2. ОАК за 1912 р., Пг., 1916, стор. 66; ИАК, прибавл. к вып. 48, СПб., 1913, стор. 117—118.
3. М. К. Каргер, вказ. праця, стор. 102.
4. «Коли засипано цей рів, поки що сказати не можна, але, зважаючи на знахідки в його культурних шарах, можна припустити, що за часів древньої церкви він існував і був засипаний, певне, в XIII ст. Це доводиться й тим, що найдавніші поховання Володимирової й доволодимирової доби поширюються лише до схилу рову й тут припиняються» (С. П. Вельмин, вказ. праця, стор. 140).
5. М. К. Каргер, вказ. праця, стор. 102.