ють, що «розміщення валів, які оточували місто Володимира, досить точно визначається документальними планами пізнішого походження». За висловленим ними припущенням, «рисунок Києва 1695 року дає підтвердження того, що в дальші роки реконструкції та перебудування київські укріплення не змінювали різко своїх обрисів. …План 1837 року дає змогу досить точно визначити місце цих укріплень на сучасному плані»[1].
В. В. Хвойка теж додержувався думки, що відрізок валу, який зберігся вздовж північного краю садиби М. Петровського, «колись оточував древній Київ»[2].
Чи справді це так? Адже ж укріплення багато разів протягом століть перебудовувались, рельєф повинен був змінюватися, краї кручі зрізуватися й досипатися. З цього погляду значний інтерес становлять спостереження П. А. Раппопорта щодо валів міста Володимира. За його твердженням, «вали міста Володимира в Києві тепер, мабуть, уже скрізь знищені. В 1947 р. автор мав змогу перерізати вал, який зберігся на краю Десятинної церкви. В основі засипка валу було знайдено речі XVII ст. Очевидячки, цей відрізок валу становить частину земляних укріплень Києва, споруджених в середині XVII ст. московськими воєводами… Цікаво, що розкопаний відрізок валу був насипаний зверху культурного шару домонгольського часу й жодних слідів давніших укріплень під ним не виявлено». За припущенням автора, «відсутність на краю кручі древніх валів можна пояснити лише тим, що ці вали знаходилися далі від валу XVII ст. й тепер внаслідок обвалів схилів гори цілком завалились»[3].
Як бачимо, в питанні про контури рельєфу старокиївського узгір'я між авторами нема повної згоди, як нема згоди між ними і в питанні про залишки валів. Якщо дехто з них вважає, що ці вали датуються XI—XIII ст., інші схильні датувати їх XVII ст. і зв'язувати уцілілі рештки валів з земляними роботами по укріпленню Києва в 1654, 1658 рр.[4]
Ми можемо з достатньою певністю простежити розташування міста Володимира в напрямку з півночі на південь, від князівського палацу часів Ольги—Володимира до Десятинної церкви й від Десятинної церкви до Софійської брами в стінах граду, але все інше лишається далеко менш ясним. Неясними лишаються розміри Володимирового міста в напрямку з заходу на схід, обсяг мису, що трикутним ріжком видається з північно-
- ↑ О. М. Тихонович, М. М. Ткаченко, Древній «Київ-град». Спроба відтворення плану верхнього Києва XI—XII століття, «Архітектурні пам'ятки», зб. Інституту історії і теорії архітектури, 1950, стор. 10.
- ↑ В. В. Xвойка, Древние обитатели…, К., стор. 63.
- ↑ П. А. Раппопорт, Очерки…, МИА, № 52, 1956, стор. 91—92, прим. 3.
- ↑ Акти ЮЗР, т. X, СПб., 1878, стор. 362—364, 386—399; т. XV, 1892, стор. 217—218; М. К. Каргер, Древний Киев, т. І, стор. 234—238.
