ку — з садибою Слюсаревського, північну границю її утворює обрив, над яким до наших днів зберігся невеликий відрізок валу, який колись оточував древній Київ»[1].
Від київського палацу, відкритого на садибі Петровського В. В. Хвойкою, збереглися муровані фундаменти західної зовнішньої стіни довжиною 21 м та трьох поперечних стін, які примикали до неї й збереглися на протязі 5—10 м. За припущенням Хвойки, палац являв собою двоповерхову будівлю, споруджену в нижній частині з червоного кварциту, який скріплявся вапняковою масою, тоді як стіни верхнього поверху були складені з тонких цеглин, які чергувались з грубими шарами цем'янки та з рядами червоного пісковика. Будинок був багато й пишно прикрашений. Наличники бічних дверей були складені з окремих частин, вироблених з червоного шиферу. Вікна були зроблені з скла круглої форми невеликого розміру. Фрески й мозаїки прикрашали внутрішні стіни будинку[2].
На думку В. В. Хвойки, «матеріали й прийоми будівельної техніки свідчать про те, що головна частина цього будинку була збудована значно раніше древньої Десятинної церкви»[3]. Датуючи цей палац часами Ольги—Володимира, Хвойка вважав, що будинок загинув під час пожежі 1017 р., коли згоріла велика частина Києва й дуже постраждала Десятинна церква[4].
Отже, древній Київ часів Володимира своєю тричленною будовою й розташуванням своїх частин не відрізнявся від інших древньоруських міст таких же розмірів й подібного політичного значення. Місто Володимира, як щойно показано, було розчленовано на три частини: північну — князівську, центральну — церковну з Успенським собором й третю — ремісничу.
Північний край городища як у Києві, так і в Галичі становив досить обмежену за своїми розмірами князівську частину міста. Розкопки 1907—1908 рр., а також 30-х років показали, що палац знаходився над обривом гори й між ним та горбом з Десятинною церквою проходив широкий рів й відкрита площа, де в Галичі містився «торжок» («базар»). До речі, князівська частина була нижча порівняно з суміжною.
Центральне місце в Києві, так само, як і в Галичині, займав Успенський собор. Собор (Десятинна церква) становив найвищу точку в місті Володимира.
Далі на захід за соборним майданом простяглася реміснича
