Сторінка:Історичні джерела та їх використання. Вип. 1 (1964).djvu/131

Ця сторінка вичитана

телі називали характерною назвою —«Золотий тік», повинна розглядатися як князівська садиба, й саме тут треба шукати решток князівського подвір'я й терема[1].

Так склалася спочатку думка про двочастинний поділ древнього Галича. Відповідно до цього в книзі Л. Чечвянського — Я. Хмілевського читаємо: «В городі була резиденція князів та осідок галицьких епіскопів. Тому територіально властивий город був поділений на дві часті… У північній стороні стояв княжий двір з двірською Спаською церквою, у південній стороні містився Клирос, або Крилос, тобто монастир капітули з соборним храмом Успіння»[2].

Однак, твердження про двочастинний поділ древнього Галича було неточне. Місто складалося не з двох, а з трьох частин: князівської, єпіскопської й ремісничої, або з посада. Якнайкраще тричастинний поділ міста висвітлено в згаданій статті В. К. Гончарова. За його визначенням, нагірна частина Галича, яка охоплює площу понад 50 га, «була розчленована на три окремі, штучно укріплені райони». «Перший з них, розташований на самому мисі гори, т. зв. Золотий тік був князівською частиною древнього міста і займав площу 2,5 га»[3]. «Золотий тік — це підвищене місце на північ від згаданого собору, більш-менш у вигляді закругленого трикутника, відділене від місця собору коло 300 м широкою поперечною долиною, т. зв. базаром»[4].

Для древньоруських міст з їх поділом на три частини дуже характерно, що князівський район був не тільки найменший за площею, але й далеко нижчий, порівнюючи з суміжною частиною. «Безпосередньо за валом і ровом Золотого току була єпіскопська частина міста, оточена, в свою чергу, подвійною лінією ровів і валів»[5]. Ця частина знаходилася в центрі міста, в середній частині мису. Вона була не тільки вища й більша за своїми розмірами в порівнянні з Золотим током, але й далеко кра¬

  1. «Після відкриття Успенського собору старого Галича в селі Крилос стало зрозуміло, що галицький княж-двір міг бути тільки на Галицькій горі, а саме на її північному боці, на місці, що його й нині селяни «Золотим током» називають» (Я. Пастернак, вказ. праця, стор. 3).
  2. Л. Чечвянський—Я. Хмілевський, Княжий Галич, стор. 22. «Крилос в середині обваловань ділиться на дві частини: Митрополію й Золотий тік. На першій знаходяться руїни богородичного собору, а на другій — руїни придворної божниці Спаса» (Й. Г. Пеленський, Древньоруський княжий двір, Львів, 1950, стор. 143, НА ІА АН УРСР).
  3. В. К. Гончаров, Археологічні дослідження древнього Галича, стор. 22.
  4. Я. Пастернак, вказ. праця, стор. 3а. «Простір понижче церкви у північній стороні традиція означує як колишній базар» (Л.Чечвянський— Я. Хмілевський, вказ. праця, стор. 23).
  5. В. К. Гончаров, Археологічні дослідження древнього Галича, стор. 22.