Місто виникає з городищ, кількість яких зростає. Підкреслюємо: це — мисові городища. Вони, як ми бачили, розташовуються по берегових відрогах, які йдуть вздовж берега річки одне за одним. Слід припустити, що первісно подібні городища були однакові, без будь-яких особливих відмін, рівноцінні й рівноякісні. Кожна общинно-родова група «сиділа» на окремій «горі». Принаймні, літописець пам'ятав це. «Живяху кождо съ своим родомь и на своихь мѣстѣхь».
Згодом з'являється диференціація. Городища зберігають свій відокремлений мисовий характер, але в своїй розчленованій сукупності вони створюють відповідну цілість, об'єднуються в одне ціле, становлять місто. Це однаково добре видно як на прикладі Городська, так і на прикладі Любеча. З погляду топографічної структури в них ніщо не змінюється, місто лишається сукупністю кількох городищ, але кожне з цих окремих мисових городищ починає здійснювати, виконувати свою власну, окрему соціальну або ж виробничу функцію. Одне з цих городищ здобуває значення дитинця, града, княжого двора, інше — виробничо-ремісничого посада, як, приміром, крайнє південне городище в Любечі або ж Мале городище на північ від Червоної гори в Городську.
Певне, така фаза й такий тип розвитку міст за древньоруських часів становили характерне явище доби. Деякі міста, як-от згадані Любеч та Городське, в своєму розвитку не пішли далі цих форм і цього етапу, тоді як міста виявили інші тенденції розвитку. Характерною ознакою цього іншого напряму розвитку є те, що певне городище в загальній сукупності подібних мисових городищ даного археологічного комплексу, які простяглися по лінії берегового узгір'я, здобуває особливі переваги перед іншими. Інші відступають на другий план. За ними закріплюється другорядне значення, тим часом як дане городище стає головним, центральним, першим між ними. Воно розчленовується на окремі частини, й кожна з них здобуває відповідне функціональне призначення.
Отже, справа йде про дві паралельні лінії розвитку: про соціально-виробничу диференціацію окремих городищ і про таке ж розчленування окремих частин одного даного городища. Якщо Любеч і Городське репрезентують перший напрям розвитку, то Київ, Галич та деякі інші міста — другий.
Тривала й складна історична доля Києва позначилася на топографії міста, значно змінила його зовнішній вигляд. Неодноразові руйнування й перебудови протягом багатьох століть заважають відтворити топографічну структуру Києва перед татарсь¬
