Б. О. Рибаков. «Археологічний комплекс у Любечі,— пише Б. О. Рибаков,—розташований на горбах лівого високого берега Дніпра, витягнутих ланцюжком з південного заходу на південний схід, і складається з кількох городищ»[1].
Берегова смуга городищ, що простяглася вздовж Дніпра, починається в Любечі з невеликого мисового городища Лисиця. Це городище становить крайню північну ланку «добре продуманої оборонної системи»[2]. «Із заходу це урочище (Лисицина гора) оточено заплавою Дніпра, з північного сходу й південного заходу — глибокими ярами з стрімкими схилами. З південного сходу урочище з'єднується з плато перешийком — сучасним шляхом, який прокладено по древньому рову»[3].
Поруч, нижче по Дніпру, на південний захід від Лисициної гори знаходиться центральне, головне городище, за яким ще й досі утрималася назва «Замок». Воно розташоване посередині берегової ланцюжкової смуги на невеликому, але високому й крутому останці. «Урочище Замок являє собою високу гору з стрімкими схилами. Рівна вершина гори підвищується над заплавою річки на 32—35 м і має правильну чотирикутну форму, розміром 104×32 м»[4].
Нарешті третє городище дає ту саму послідовність. «На захід від урочища Замчище знаходиться велике городище, площею близько 5 га. З півночі воно оточене заплавою Дніпра, а з заходу — валом і ровом… Далі на захід, за валом і ровом городища, розміщений великий посад»[5]. Ця частина системи городищ у Любечеві так описана у Б. О. Рибакова: «В південно-західному напрямку від Замчища вниз по Дніпру високий берег обсаджено посадами древнього Любечева. Ще далі були розташовані Воскресенський монастир XI—XII ст., печера Антонія Печерського, уродженця Любеча (XI ст.), а на крайній південній околиці любецьких висот — давнє урочище Корабельне, пов'язане, певне, з наявністю тут чудових корабельних сосен»[6].
Навіть якщо ми лишимося в межах наведених матеріалів, то основні засади первісної структури міст на початкових етапах їх розвитку будуть для нас досить ясними. Любеч зберіг свій первісний вигляд, устрій, побудований на сполученні кількох мисових городищ, ті вихідні елементи, які затрималися й надалі від першопочатків міста.
