незабудованим й контури миса, очевидячки, зовсім не змінилися з древньоруських часів[1].
Так само, слід гадати, дуже мало змінилися з давніх часів контури дальшого на захід відрогу плато, з яким звичайно пов'язується згадка в літописі про Копирів кінець. Знов же й ця частина древнього Києва в археологічному відношенні досліджена лише частково. Взагалі, слід відзначити, що дослідники старого Києва вивчали давнє місто з боку суходолу, а не від берега, не вздовж лінії берегових круч, хоч первісно Київ будувався за лінією розташування його берегових відрогів, мисів.
Подібна структура древньоруських міст на перших етапах їх розвитку засвідчена на прикладі не лише Києва. Аналогічну «будову можна спостерігати, між іншим, на прикладі Городська. У с. Городську на р. Тетереві, поблизу м. Коростишева, якнайкраще простежується гніздо городищ, зв'язаних з береговими відрогами, як це ми мали нагоду спостерігати в 1936 р. при наших розкопках валів, кладовища та древньоруського наземного житла-кліті на городищі «Червона гора».
Городська гніздова система городищ в їх береговому розташуванні описана в звіті А. Дмитріївської 1946 р.: «Древньоруські пам'ятки в с. Городську розташовані суцільною смугою по зовнішньому краю високої звивистої тераси лівого берега р. Тетерева. По обох бічних краях лінії поселень знаходяться два великих городища, укріплені міцними валами й ровами. Поруч з великими городищами лежать два малих городища. Така загальна, поки «приблизна, топографічна схема Городських древлянських поселень»[2]. «Древлянські поселення розташовані гніздом в безпосередній близькості одне від одного. Досі добре збереглося велике городище з великими валами й ровами, на якому знаходиться сучасне кладовище. Друге велике городище порушене колгоспними будівлями. Поруч з великими поселеннями є два малих, добре природньо укріплених городища»[3].
Не менш виразно та сама топографічна схема первісної будови древньоруських міст як сукупності кількох окремих, звичайно мисових, городищ простежується на прикладі Любеча, про який була вже мова. Як свідчить В. К. Гончаров, який проводив розкопки Любеча в 1948 р., «всі древні пам'ятки Любеча розташовані на високих горбах лівого берега Дніпра, перерізаних балками й ярами»[4]. Такі самі спостереження наводить і
- ↑ Дитинку обслідувано в 1930 р. При розвідкових розкопках було виявлено рештки землянки, а також поховання, датовані XII ст. (НА ІА АН УРСР, архів ВУАКУ, № 327, стор. 23).
- ↑ А. Дмитриевская, Отчет Городской экспедиции в 1946 году, НА ІА АН УРСР, 1946/25, стор. 1.
- ↑ Там же.
- ↑ В. К. Гончаров, Розкопки древнього Любеча, АП УРСР, т. III, 1952, стор. 133.
