поглинення Києвом Вишгорода, хоч це поглинення й не було остаточним.
Дещо, однак, нам відомо. На початку X ст. Вишгород зберігав за собою значення аж ніяк не менше ніж, скажімо, Переяслав, Чернігів або Любеч. Як згадується в літописі під 907 р., Вишгород, за Олеговою угодою з Візантією, одержував від греків данину нарівні з Переяславом і Черніговом. Пізніше (під 946 р.) з тяжкої данини, накладеної на древлян, дві частини «идета Києву, а третьяя Вышегороду»[1].
Вишгород ніколи не був ані пригородом Києва, ані дачею київських князів. Згідно з літописним переказом, Кий княжив «в полях». А хто княжив у Вишгороді? Чи був Вишгород споконвіку полянським, чи, може, раніше він був древлянським? Чи не була зумовлена подвійність городищ-перевозів, розташованих на близькій відстані, крім всього іншого, також саме тим, що полянському городищу-перевозу в Києві первісно відповідав древлянський перевіз у Вишгороді й суперництво мало спочатку племінний характер? Ці питання доводиться ставити, не сподіваючись, однак, одержати на них остаточну відповідь.
Усна легендарна традиція, яка становила собою «епонімну легенду, зведену на ступінь легенди місцевого князівського роду»[2], пов'язувала заснування Києва з переказом про трьох братів. Певне, це відповідало тенденції персоніфікувати кожне історичне явище, тлумачити його через посилання на яку-небудь, частіше легендарну, вигадану особу. «У цьому переказі можна побачити намагання освідомити назву Києва та окремих його місцевостей»[3]. Відповідно до цього в історичній літературі неодноразово робилися спроби пов'язати ймення братів з назвами окремих київських урочищ.
На нашу думку, завдання полягає в іншому. З переказу видно, що Київ первісно становив сукупність, гніздо городищ. «Сѣ-
- ↑ «Летопись по Лаврентиевскаму списку», стор. 158. Звичайно, це повідомлення про поділ древлянської данини тлумачиться у тому розумінні, що, мовляв, «дві третини її йшло на загальнодержавні потреби, а третина — князеві, очевидно, на утримання двора й дружини» («Очерки истории СССР IX—XV вв.», ч. I, М., 1953, стор. 97). Подібне тлумачення літописного повідомлення позбавлене підстав. Важко припустити, що в 40-х роках X ст. існувала загальнодержавна скарбниця з поділом витрат за окремими статтями й відомчим поділом коштів: на князівський двір, військову справу тощо.
- ↑ Н. Дашкевич, вказ. праця, «Университетские Известия», К> 1886, кн. XI, стор. 221.
- ↑ Там же.
