Для ототожнення Вишгорода й Києва немає підстав, але деякі спільні елементи зберігалися між ними не тільки за древньоруських часів, але й згодом після татарської навали. Характерно, що за ними й далі лишалося значення перевозів і митних пунктів. На Правобережжі в XV ст., в 1486 р., було три митниці, дві з них саме в Києві та в Вишгороді, третя в Житомирі[1]. В 1572 р. король Сигизмунд-Август дав жалувану грамоту «Писарєви нашому канцелярии коронное Евтихови Высоцкому» на «городище, названное Вышегород,… и з мытом тым, которое там у Вышегорода здавна приходить»[2]. Про Вишегородський перевіз кияни дбали ще навіть на початку XVII ст. З жалуваної грамоти 1604 р. довідуємося, що міщани київські на власний кошт зробили тут перевіз через Дніпро[3].
У вступі до своєї монографії про Вишгород В. Г. Ляскоронський закидав історикам, що вони «не з'ясували причин, які зумовили виникнення поблизу Києва, поруч з ним, такого значного, важливого в економічному й політичному відношенні центру, як Вишгород. Не з'ясували вони так само й того, чому Київ допустив існування на близькій відстані від себе подібного значного суперника, а також й того, чи можна взагалі припустити одночасно існування двох значних політичних центрів на відстані двох десятків кілометрів один від одного?»[4].
Прагнучи відповісти на ці питання, В. Г. Ляскоронський пішов аж надто далеко. Як ми бачили, він ототожнив обидва міста. Справа, очевидно, полягає в іншому. Поки Київ не набув значення «града столного», він не відрізнявся від кожного іншого городища-перевоза, в тому числі й від Вишгорода. Лише згодом з'явилися відмінності. Цьому повинні були сприяти, зокрема, відміни топографічного положення. Вишгород замикав горішню течію Дніпра, річковий шлях з півночі, перетинав «путь из Варягъ въ Греки». Він становив посередню ланку в сполученнях між Черніговом та Любечем. Натомість Київ перетинав шлях з півдня й на південь, замикав дільниці річкової території до Вітечева нижче Стугни, в цілому «путь изь Грекъ по Днѣпру»: «…А от Царягорода прити въ Понтъ море, въ неже втечеть Днѣпръ рѣка»[5].
На жаль, ми не знаємо, як будувалися початкові взаємини Києва й Вишгорода як городищ-перевозів, ані того поступового процесу, що зрештою забезпечив перевагу Києва й призвів до
- ↑ «Сборник Русского исторического общества», т. XXXV, стор. 9.
- ↑ «Сборник материалов для историчной топографии Киева и его окрестностей», К., 1874, від. III, стор. 44—46; «Акты, относящиеся к истории Южной и Западной России», т. I, стор. 187—188.
- ↑ 36 «Акты Юго-Западной России», т. IV, № 161; «Київ та його околиця». K., 1926, стор. 177.
- ↑ В. Г. Ляскоронский, вказ. праця, стор. 11.
- ↑ «Летопись по Лаврентиевскому списку», стор. 6.
