ща-броди, міста-перевози з загальної маси численних городищ, які тягнуться одне за одним на відстані 5—6 км вздовж берегів річок. Справа йде про городища, розташовані при переправах через Дніпро та при впадінні в Дніпро таких значних приток, як Десна, Рось, Трубіж, Сула, Ворскла. Деякі з цих городищ знаходяться в гирлі річки-притоки, інші — на протилежному березі Дніпра проти гирла притоки.
Звичайно в історичній літературі такі городища трактовано як торгові міста й Дніпро як торговий шлях. Яскравіше ніж хтось інший виклав цей погляд В. О. Ключевський. Він писав про Київ: «Хто володів Києвом, той тримав у своїх руках ключ од головних воріт руської торгівлі… Усі торгові руські міста перебували в економічній залежності від Києва. Він міг підірвати їх торгівлю, перерізавши головну артерію господарських обігів країни, не пропускаючи торгових човнів вниз по Дніпру до азовських та чорноморських ринків»[1].
З критикою «торгової концепції» виступив М. М. Воронін. «Менш за все має підстав «торгова теорія» походження древньоруських міст, яка розглядала їх як продукт енергійного розвитку обміну й, головним чином, транзитного торгу, та цілком не підозрівала визначального значення руського ремесла»[2].
З цими зауваженнями не можна не згодитися. Щоб торгувати, треба виробляти. Торгівля — це посередня ланка між виробником і споживачем, але при цьому треба взяти до уваги ще одну обставину. Для утворення міста як торгово-ремісничого центру потрібні були умови, які склалися завчасно. Розвитку міського ремесла передувало виробництво, яке носило ще вузький общинний характер. Знахідки матриць, льячків для плавки металу, відходів виробництва в пам'ятках VI—VII ст. виразно свідчать про те, що виробництво цієї доби ще не вийшло за межі кожної окремої общини, обслуговуючи людність даної общини й ближчих суміжних.
Цілком зрозуміло, що городища, розташовані в гирлах річок при їх впадінні в Дніпро, городища-броди мали ширші перспективи економічного і політичного розвитку, ніж будь-які інші. Досить подивитись на давню племінну карту Подніпров'я, щоб переконатися в цьому. Як відомо, племінні території пов'язувалися з річками й границі окремих племен проходили по Дніпру. Дніпро був межею між окремими племінними територіями.
Зв'язок річок і території був ясний для літописця в XI ст. Вказівка на річку становить для нього керівний принцип терито¬
