Сторінка:Історичні джерела та їх використання. Вип. 1 (1964).djvu/104

Ця сторінка вичитана

Бут[1], а в 1653 р. про «чигиринського толмача» Костку згадують російські посли, що прибули на Україну[2]. «Бути», «тлумачі» їздили з гетьманськими послами. Так, наприклад, в посольстві Матвія Білошапки до очаківського каймакана Белі-Аги був «тлумач» Іван Нестеренко, він же в документах названий «Бутом»[3]. Але навряд чи в ролі перекладача їздив з українським послом в Москву козак Семен Бут[4]. Та частіше зустрічаються згадки, що «бути» і «товмачі» виконували функції гінців. Російські представники, що перебували в 1651 р. в Криму, писали своєму уряду, що від гетьмана до хана приїхали «гонцы толмачи гетманские» чотири чоловіка, з яких одного звали Левком, а другого Павлом[5]. Роль гінця виконував «толмач» Ясько[6].

Використовували «товмачів» як провідників різних посольств або високоповажних іноземних гостей. У вересні 1652 р. І. Виговський писав путивльському воєводі Федору Хілкову, що для «провожанья» до російського кордону митрополита артського та невпатського Гавриїла він послав «Якуба толмача своего»[7]. У відписці до царя Хілков писав, що до Путивля разом з митрополитом прибув «в приставех войсковой толмач Яков Иванов»[8]. Згаданого «товмача» в реєстрі 1649 р. записано козаком Яцьком Івановським[9]. В «приставах» їздили також інші товмачі — у 1653 р. з константинопольським патріархом Афанасієм «черкашенин чигиринець» Олексій Панченко[10], з російським — «товмач» «гадяцкой козак Васька»[11]. Козак-товмач супроводжував турецьких послів до гетьмана[12].

Можна було б навести інші подібні приклади. Та з усіх напрошується висновок, що «бути» і «товмачі» (вони ж — «тлумачі» і «толмачі») були козаками і виконували різні доручення уряду, в тому числі й дипломатичного характеру. Не збереглося даних про те, що «бути» — «товмачі» займались перекладами документів у Військовій канцелярії. Видно, що це робили більш кваліфіковані канцеляристи даної установи. Та не може бути сумніву, що частина бутів і товмачів знала якісь іноземні мови, якщо їм доручалось їздити з листами в інші держави та супроводжувати іноземних послів і гостей, В цьому відношенні

  1. «Реєстр…», стор. 1.
  2. «Воссоединение Украины с Россией», т. III, стор. 385.
  3. Архив ЮЗР, ч. III, т. IV, стор. 559—560, 562.
  4. ЦДАДА, ф. Сношения России с Польшей, 1652, спр. 1а, арк. 162.
  5. ЦДАДА. ф. Сношения России с Крымом, 1651, спр. 7, арк. 3.
  6. Акты ЮЗР, т. X, стор. 56.
  7. ЦДАДА, ф. Греческие дела, 1653, спр. 5, арк. 13—14.
  8. Tам же, арк. 2.
  9. «Реестр…», стор. 4.
  10. ЦДАДА, ф. Греческие дела, 1653, спр. 27, арк. 3.
  11. «Воссоединение Украины с Россией», т. III, стор. 321.
  12. Tам же, стор. 320.