українською мовою. Іноді українською мовою писались листи в Крим[1] і Туреччину. Бектеш-ага в 1649 р. писав гетьману, що «из вашего письма тот лист на турское преложилисьмо»[2]. І видно, що це не був одиночний випадок, бо 20 жовтня того ж року до султана також було написано листа українською мовою[3]. Так було і в 1650 р.[4]
Все листування з Польщею і Литвою велось польською мовою. Цією мовою писали листи в Крим[5], а також в Туреччину. В 1650 р. український посол Антон Жданович вручив візиру гетьманського листа польською мовою[6]. Про листування гетьмана з іншими турецькими діячами польською мовою збереглися інші прямі свідчення[7]. Ця мова вживалася українським урядом у листуванні з молдавським господарем[8].
Як уже згадувалось, українські дипломати користувались в листуванні і латинською мовою. Всі листи починаючи з 1648 р., адресовані трансільванським князям, написані цією мовою. Латинською мовою велось листування з Венецією, Швецією та іншими країнами[9]. Спеціалісти вважають, що листи, зокрема в Венецію, написані добірною латинською мовою[10].
Різними мовами користувалися українські дипломати і під час переговорів. Переговори в Москві і на Україні між російськими та українськими дипломатами були двомовними, що пояснюється спорідненістю мов. Дві мови вживалися під час переговорів між Польщею та Україною, які відбувались на Україні. Про це свідчать уривки висловлювань гетьмана та людей з його оточення, що наводяться в польських документах[11]. Навіть під час зустрічі з королем під Зборовом гетьман говорив українською мовою[12], хоч польську знав непогано. Не збереглося прямих даних, якою мовою вели переговори українські посли у Варшаві. Вживання української мови у переговорах з представниками польської влади не свідчило про незнання мови, воно було скоріше результатом принципу. Не можна при цьому забувати і про близькість польської та української мов. Учасник шведського посольства на Україні 1656 р. німець-Конрад Якоб Гільде-
- ↑ «Документи Богдана Хмельницького», стор. 166.
- ↑ «Воссоединение Украины с Россией», т. II, стор. 436.
- ↑ ЦДАДА, ф. Малороссийский приказ, столб. 7/5808, арк. 207—209.
- ↑ «Документи Богдана Хмельницького», стор. 177—178.
- ↑ Там же, стор. 110—114, 336—337, 338—340, 396—397; Памятники…, т. I, стор. 337—338; стор. 390-391.
- ↑ ЦДАДА, ф. Греческие дела, 1651, спр. 29, арк. 21.
- ↑ «Документи Богдана Хмельницького», стор. 204—206, 233—234.
- ↑ Там же, стор. 289—290, 304.
- ↑ Там же, стор. 289—290, 304.
- ↑ I. П. Крип'якевич, Богдан Хмельницький, стор. 406.
- ↑ «Воссоединение Украины с Россией», т. II, стор. 106—113; Архив ЮЗР, ч. III, т. IV, стор. 500—501.
- ↑ J. Michałowski, вказ. праця, стор. 438.
