Сторінка:Історично-географічний збірник. Том 4 (1931).djvu/194

Ця сторінка ще не вичитана

славном и знаменитом м. Никитином, нынешнем Никополе, в рукописях местных архивов мы не нашли подробных обстоятельных сведений». Далі він подає кілька знайдених документів. І справді, в них ми не знаходимо даних про походження Никополя. Проте, уважно студіюючи їх, ми знаходимо в них дані, що звертають на себе нашу увагу. Навожу витяги: „При Никитинской Свято-Покровской церкви Новороссийским губернатором Матвеем Васильевичем Муромцевым положено быть двум священикам и одному диакону с причетниками; к которой церкви хотя сего 777 г. генваря 28 дня по опре- делению Славянской Консистории, Преосвященным Евгением Архиепископом Славенским.... “ На прикінці цього документа стоїть таке: „Того ради опре- делили: Омельницкой Рождественской церкви священнику Якимову при означенной Никитинской Свято-Покровской церкви быть настоятелем, для чего туда и отправить его чрез Славянское духовное правление, о чем7во оное Славянское также и в Кременчугское духовное правление послать указы". Далі в статті Теод. Макаревського про історію села Покровського сказано: „Новороссийский губернатор М. В. Муровцев, после личного осмотра всех населенных местностей Новоросийской губернии, нашел что местечко Покровское.... по своему устройству и местоположению представляет, впредь до построения города Славянска, одну из самых лучших готовых населенных местностей губернии, и потому назвал его город Покровский".

У вищенаведенім уступі згадувалося про те, що Микитинська церква знаходиться в „Славянской" єпархії у віданню славянської консисторії й „Славенского правлення", а в дальшім витягу оповідається вже про засно- вання міста Славенська, що, видимо, повинно було стати за духовний центр і в його віданні мало бути Микитино. Де ж саме будувалося це місто, ми у Теодосія Макаревського відповіді не знаходимо, так само, як не знаходимо її у вище перелічених істориків.

Д. І. Яворницький про початок Никополя розповідає так: „Після скасовання в 1775 році Запоріжжя,— каже він,— на місці Січі... виникло с. Покровське. В 1777 році з розпорядження новоросійського губернатора Матв. Вас. Муромцева Покровське було оголошено прем.-майором Іваном Максимовичем Синельніковим містом Покровськом із „Провинціяльною ^Канцелярією й Сляв’янским духовним Правлінням" у нім; але потім у 1778 році, Синельніков дістав наказа перевести Провінціяльну Канцелярію з Покровського... до Микитина, перейменовавши його в Никопіль, а Покров- ському наказано було дати назву містечка. З 1784 року Покровське стає слободою".

У другім місці Яворницький зазначає, що Микитинська Січ існувала не далі, як 1652 р.; р. 1667 Микитино називається не Січчю, а перевозом (Андрусівська угода); року 1668 Микитинська Січ називається пустою,- а 1734 року Микитино стало селом, у 1753 році воно зветься заставою, 1764 року—увійшло в склад сіл Новоросійської губерні, 1778 або 1782 р. Микитино перейменовано в Никопіль, з наказу Потьомкіна, і один раз було повітовим містом.