Спільні загальні наради людности певної території, які так часто бували в старі часи, в XVI в. стають рідші. Загальний напрям соціяльного життя В. Княз. Литовського сприяв розходженню окремих верстов населення, які мають тепер свої права та обов'язки і живуть вже відокремлено одна від одної. Чим далі, тим більше забувається давня традиція спільних нарад, спільних обговорень та й менше вже самих справ, які однаково всіх захоплюють та турбують. З огляду на ці зміни в відносинах між окремими верствами спільні обговорення справи оборони набувають особливого значіння.
Кого об'єднували оці обговорення та наради? Проти кого? Справа оборони лежала на людності та адміністрації. Людність працювала над укріпленнями замку та міста, адміністрація керувала цією працею та від себе давала робітників та матеріяли, гроші на ці видатки чи з скарбу господарського чи з прибутків старостинських. Таким чином обговорення та наради в справах оборони могли не тільки критикувати дійсний стан оборони, але мали кого обвинувачувати за такий стан оборони, тоб-то місцеву адміністрацію. Розуміється, і адміністрація иноді не могла виповнити своєї долі обов'язків що-до оборони та укріплення, бо центральний скарб не завсіди своєчасно давав потрібні грошові засоби. Треба було знати оці складні та заплутані рахунки місцевої адміністрації з центральним скарбом, щоб вірно уявити провини адміністрації в справі укріплень та оборони. Коли цього не було, обвинувачення деякі могли спадати на голову місцевої адміністрації замість того, щоб спадати на голову центральної влади, бо й місцева людність не могла розглянутись в деталях справи.
Єдність інтересів сполучала разом різні групи людности. Замкові та міські укріплення забезпечували не тільки міщан, але й тих, хто з ближчої околиці на випадок небезпеки шукав-би захисту в замку та місті. Цих всіх людей однаково цікавив стан замкових та міських укріплень, якими і сами вони могли скористатися під нещасливу годину. Коли доводилося відсиджуватись на час небезпеки та приносити з собою і своє майно, цим людям справа будови і стан укріплень були ясні і близькі, так само як і можливості для того, щоб відсиджуватись (криниця та ин.).
Протоколи ревізій відбивають відомості з різних сторін. Передовсім, власні спостереження ревізора. Він міг легко зауважити головні риси стану замка, те що кидалось саме в вічі. Стан гори, чи стрімка, чи така, що на неї легко піднятись, приступні, небезпечні, малозахищені місця — це все можна було зауважити, навіть оглядаючи позверхово, не поглиблюючись у деталі. Далі велику увагу присвячували засобам оборони, артилерії та артилерійським знаряддям. Потім, провіантські запаси на випадок облоги, скільки чого заготовлено, це зазначали дуже старанно. Друге джерело, це поясніння адміністрації, яка, розуміється, хотіла себе виправдати та увільнити від можливих нарікань та обвинувачень за недогляди та упущення в справах оборони та забезпечення
