прозываемыхъ Кожемякъ“[1], повертає київська козацька адміністрація „въ своє всегдашнее послушенство“ і тим самим „цале отнимаетъ отъ тяглости и сполного порядку мѣского“. Гетьманський універсал забороняє це надалі київській козацькій адміністрації.
У цих непорозуміннях, так само, як і в справі з пріорськими мешканцями цілком виявилися ті різні труднощі, що були наслідком близького сусідства в Київі козаків з міщанами „упривилейованого“ міста. Козаки та козацька адміністрація не завсіди вважали на таке упривилейоване становище київського міщанства та порушували привилеї. Доводилося нагадувати, що привилеї київського міщанства, якими воно користалося „отъ давныхъ часовъ“, не повинні мати „жадноѣ отмѣны“, так зазначав Богдан. Пізніші гетьманські універсали нагадували, окрім гетьманського потвердження, і царське, а далі вже переносили всю вагу на царську „жаловальную грамоту“, причому гетьманське потвердження переходить вже на другий план. Цікавий випадок 1687 р. Міщанство вдалося до нового гетьмана Мазепи з заявою, що доводиться терпіти „долегливости и утяженья, черезъ которыи (не може воно) стародавныхъ своихъ заживати правъ и вольностей, а наветь и розжитися такъ, якъ бы попрежнему належало“. Разом з тим прохало міщанство гетьмана „о помочь и о оборону“. Гетьман обіцяв згодом розглянути справу з старшиною і, що „можно будетъ помогти и учинити“, але пояснив, що „найпервѣй мусимъ о томъ доложити пресвѣтлому монаршому и. ц. пр. в. престолу“. Цікаве признання своєї залежности від московської влади[2].
Про контроль гетьманської влади над магдебурзьким життям каже універсал г. Мазепи з приводу виборів нового війта[3]. Універсал звертається „всѣмъ кому бы… а особливе пану субделекгатови кіевскому и всему магістратови зо всѣми обивателями тамошними“. Гетьман посилає на елекцію війта від себе двох військових товаришів, щоб „безъ жадныхъ звадъ, ссоровъ и галасовъ декларовали зволеніе на того, на кого по совѣту и согласію васъ всѣхъ голосъ будетъ“. Гетьман уважає, що без такої декларації війт не може виконувати своїх функцій і місто буде „безъ належного своего порядку и совершеного господаря“.
Повинностей міщанських почасти доторкнулася справа з кожум'яцькими жителями. Універсал встановлює, що кожум'ячани повинні вкупі з містом „подъ порядкомъ ратушнымъ всякую тяглость и повинности отбувати“. Магистратовим було надзвичайно важливо, щоб не зменшувалася кількість тих, що одбувають повинності з містом. Це й раніш турбувало ратушних, коли вони бачили, що відпадають деякі й перестають одбувати з містом повинності, а перед тим одбували. Спеціяльний універсал наказує манастирським людям допомагати міщанам у сторожі по місту. Питання це мало для міщанства велике значіння, бо в Київі та під Ки-
