мѣщане кіевскіе, яко отъ давныхъ часовъ до майстрату кіевского кгрунты и сѣножати мають наданые и оные правами держать“. Отож, про що міщанство вирішило не згадувати в скаргах у справі стації, тут воно зазначило цілком отверто. Як давніш міщани вже „первшою ласкою нашею упевнены“, так і далі не мають терпіти ні від кого „кривды и пренагабанья“ в своїх давніх землях, „гдѣ тылько своѣ кгрунты мають и оныхъ отъ давныхъ часовъ заживаютъ“. Конкретний випадок був очевидячки на Оболоні і через те гетьманський універсал звертається передусім та ознаймує „обывателемъ преорскимь и козаком“, які зробили міщанам кривди в їх сіножатях на Оболоні. Між тими, що визначені, як кривдники міщанства, цікаво завважити „альбо зъ козаковъ въ надѣи козацтва“. Очевидячки, маємо тут натяк на тих, що, відчуваючи своє упривилейоване становище, дозволяли собі зневажати міські привилеї, потверджені вже од гетьманського уряду. Такі люди „въ надѣи козацтва“, мабуть, часто докучали міщанству своїм зневажанням магдебурзької практики та давніх приписів, що нормували міщанський уклад життя. Були певно й такі, що вважали давній магдебурзький уклад за знищений та замінений на новий козацький устрій. Через те універсал гетьманський пріорським мешканцям порушує принагідно питання про загальне потвердження київським міщанам їх прав та привилеїв „отъ давныхъ часовъ“. Можна гадати, що тут захоплень міщанської землі бувало не так багато, до гетьманської влади звертатися часто не доводилося, справи закінчувалися на місці і через те в гетьманських універсалах, що їх ми маємо, порівнюючи мало згадок про земельні справи, захоплення та суперечки.
Справу про магістратський присуд та адміністрацію зачіпає універсал Самойловича. Була певна скарга міщанства, що „жителей тяглыхъ въ Кіевѣ до ратушного реєстру належных“ з-під ратушу записали до козацтва. Цікава побіжна замітка універсалу, що коли передніш козаків було небагато, то тепер „стало ихъ много безъ заслуги и безъ жадноѣ въ войсковыхъ дѣлѣхъ працы“, отож на думку універсала далі побільшувати та поширювати запис до козацького компуту немає причини. Тут не перебулося без участи місцевої козацької адміністрації. Хоч і написано, що „з межи жителей тяглыхъ… ся пописали“, виходить, ніби ратушні люди сами виявили відповідну активність, але універсал удається до „сотника київського, отамана городового“ з товариством і висловлює здивування „такому вашому смѣлому поступкови“. Гетьманська влада рішуче заявляє, що „овшемъ не велѣли въ реестръ козацкій вписовати новыхъ и у войску при насъ рейментару небывалыхъ людей“. Опріч самого записування до компуту, козацька адміністрація, доводиться гадати, виявила й певне заохочування до такого запису; тим і пояснюється рішучий тон гетьманського універсалу. Конкретний випадок викликав теж надання гетьманського універсалу Мазепи про невтручання козацької адміністрації до людей магістратського присуду. Це справа з кожум'яцькими людьми в Київі. Людей „за мѣстомъ мѣшкаючихъ
