слідство (1764) Сулимі належало хат 36, в них родин 48, там-же Сулима володів разом з Воронковським сотником Матвієм Сулимою ще й хутором родички Т. Глібової, в якому було хат 14, в них родин — 15[1]. Окрім х. Богданівки й х. Журавського С. Сулима одержує в 1752 році від Розумовського с. с. Власівку й Коржі і 59 дворів у Баришівці (Переясл. полку)[2].
Чимале місце в набуванні маєтностей Сулими треба приділити купівлі. Вже в 1722 році С. Сулима купує млин на два камені в Баришівці за 100 талярів від ігумені Київо-Флорівського манастиря[3]. Нарівні з млинами Сулима купує в Баришівській сотні хуторі, ґрунти, двори, гаї, шматки поля; не ігнорує він і дрібних ланів. Таких купчих у Румянцівськім опису маємо 12[4]. У 1742 р. Сулима купує в Переяславі двір за 100 карб.[5]. У тому-ж році Сулима купує з родичкою Глібовою половину Панфільської греблі (Переясл. п.) з двома млинами, двором, трьома садами, чотирма хатами, полями й сіножатями за 1000 карбованців, на спільне володіння якими було складено умову; але вже в 1752 році Сулима купує половину Глібової за 130 карбованців[6].
Що-до третього способу набувати маєтності — наступу на економічно слабі елементи — то треба сказати, що й тут Сулима виявив себе досить активно. У доносі Переяславської старшини на Сулиму зазначалося, що Сулима: а) захоплює маєтності козаків та повертає козаків на підданих, б) за приватні злочинства однімає ґрунти, в) примушує до продажу ґрунтів за півціни. Це все стверджують і инші документи. З Румянцівського Опису м. Баришівки бачимо, що 46 родин посполитих Сулими записали про себе, що вони „званія козачого“. Звичайно, треба гадати, що до числа цих 46 родин увіходили й такі родини, що їх економічні обставини примушували йти у підданство до того чи иншого володільця, як це ми бачимо на прикладі козака Романа Точеного. Роман Точений „родимецъ полку Нѣжинскаго сотнѣ Дѣвицкого села Дроздовки — званія козачего, перешелъ зъ оного села Дроздовки по его показанію до ревизіи 764 году въ давнихъ прошедшихъ годѣхъ, чему будетъ лѣтъ до 30 и черезъ все прошедшее время хаживалъ холостимъ бурлакою по разнымъ мѣстамъ, зарабативая шаповалскимь ремесломъ, а при сочиненіи ревизіи 764 году, когда случилъся временно быть в брата своего шаповала Івана Точеного въ мѣстечку Баришовки во владѣніи Сулими находячогося, то і въ ревизіи 764 году зъ онимъ своимъ братомъ за владѣніем Сулими написанъ, а посля того таки хаживалъ бурлакою по разнимъ мѣстамъ до априля 13. 766 года, а въ ономъ году пришелъ въ мѣстечко Баришовку къ нему подсудку Лебедю на роботу, поженясь осталъся во владѣніи его подсудка без письменого свидѣтел-
