кто ж із ремеслнихъ також бавячихся рибою и солью людей быт и щислятся между мещанамы пожелаетъ, тѣ по подаваемимъ от нихъ прошеніямъ, что оны впредъ ремесла по прежнему делать не будутъ, а желаютъ имѣть купеческій гендель, инніе опредѣляются в мещане от полковой канцеляріи, а инніе за согласіемъ всѣхъ мещанъ от самой ратуши (Полтав. город. старшина); ремеслние ж люде писаны по ремесламъ цехами особливо от посполитих пахатнихъ“ (Великобудиський сотник).
Окремі уваги про цехових підкреслюють їх організацію та окремішність. „Цеховіе люде кромѣ техъ ихъ служебъ особо по имѣючимся в нихъ полскимъ привиліамъ всегда без перемѣни ко всѣмъ церквамъ Божіимъ болшіе свѣчи годовіе із всихъ ремествъ поставляють, яко ж между оними цеховими людми суть и козаки, кои кромѣ служебъ козачихъ болѣе никакихъ никому работизнъ не отправляють (Київ. полк. канц.); особливо же ремесники всякого званія, яко то кравци, шевци, ткачѣ, золотарѣ, слесарѣ и протчіи при городехъ имеють цехи свои и при цехахъ особій цеховій урядъ і за древній обичай въ знакъ того цехового правленія хорунгви, через что все отъ селянъ и протчого тяглого посполства имеють не малую разнь (Прилуц.).
Щоб обґрунтувати свої поясніння, звертаються полкові канцелярії до законодавства. „Въ малороссійскихъ правах Статута роздѣла 4 артикули 68 и 69 а особливо въ роздѣлѣ 12 артикулъ 6 о мещанахъ мѣстъ упривиліованнихъ и меншихъ, то оніе права гласятъ не о какихъ іннихъ малороссійскихъ обывателяхъ, какъ о посполитихъ свободнихъ жителствующихъ въ знатнихъ городехъ полковихъ а въ меншихъ сотеннихъ местечкахъ, кои іздревле в подданствѣ приватномъ ни за какими владѣльцами не бывали (Ніж. полк. канцелярія); и в правахъ, которими малороссійскій народъ судится, на многихъ мѣстахъ рукомеслніе и промислніе люди имеются мещанамы (Лубен. полк. канц.); находящіеся ж не точію в городахъ, но і в местечкахъ… обыватели и по правамъ малороссійскимъ книги Статута роздѣла 12 артикула 6 названи мещанами (Київ. полк. канц.).
З актів В. Князівства Литовського докладно переказує Чернігівський магістрат обіцянку в. князів литовських охороняти права і вольності всіх князів і панів рад, духовних і світських, урядників земських і духовних, шляхти, лицарства і міщанства; але про сами права міщанства магдебурзького не каже докладно.
Покликалися й на царські грамоти. „Какъ то і в данной майстрату нѣжинскому жалованной высокомонаршей грамотѣ войтъ прописанъ съ мещанамы, между коими де в городѣ Нѣжинѣ суть люде разнимъ купеческим промислом бавячіесь ремесники и із пашеннихъ своихъ земель препитаніе своє имѣющіе (Ніж. полк. канцелярія); егда же и подъ всероссійскую державу пришли, то потому ж по всевысочайшей высокославнихъ всѣхъ предковъ е. і. в. милости тѣми прежними волностми жалованни и правами прежними имъ судится и во всемъ быть по тѣм правам и обыкновеніямъ всемилостивѣйше велено, кои жителствующіе в го-
