з такими заявами та скаргами звертались до гетьмана; місцевої адміністрації не завсіди можна було знайти на місці в хвилину потреби та і допомога її не завсіди була певна. Ліпше було-б вдатись до гетьмана, після того як стали відомі деякі рішення в справі манастирських земель, ставів та ин. Ціла низка універсалів з перших-же років гетьманування г. Богдана ясно виявляла дальшу політику гетьманської влади в тій справі. Забезпечення спокійного використання та оборону від всяких земельних захоплень поставили на чергу оці універсали і в тому напрямі вели і діяльність місцевої адміністрації. Межигірський манастир мав ставок Харковецький і „въ томъ перешкоду отъ некоторыхъ себѣ“ мав; універсал згідно з скаргою ченців наказує, щоб „той помѣненый ставокъ при отцахъ зоставалъ, яко имъ наданый и перешкожати имъ нѣхто не маетъ въ уживанью его“. Видубецький манастир скаржився, що місцеві люди ловлять рибу в озері Глушцу, яке з давнього часу належало до манастиря, чинять великі шкоди і „маетности в нѣвѣчъ оборочаютъ“; універсал наказує, щоб „найменьшая кривда и перешкода такъ въ маетностяхъ яко и въ озерахъ не дѣялася“. Мгарський манастир скаржився на сусідські втручання, універсал підкреслює, щоб „тые всѣ грунты ведлугъ привилею вцалѣ при монастиру Мгарскомъ зоставали и жаденъ до нихъ абы ся не втручалъ“, може тут підкреслено „вцалѣ“ з натяком на деякі захоплення манастирських ґрунтів. Коли певне надання земель зачепляло інтереси місцевої людности, гетьманській владі доводилось повторяти і підкреслювати, що попереднє надання залишається в повній силі на далі: такий, здається, випадок маємо в справі бернардинських лук коло Лубень, „яко есьмо зразу надали всѣ луки Бернардинскіе… такъ и теперь въ томъ жадноѣ не чинячи отмѣны, тое наданье наше конфирмуемъ“ і далі повторено, що ніхто з лубенців не повинен чинити ніяких захоплень та втручань. Це все зразки з універсалів г. Богдана в земельних справах. В універсалі г. Виговського, що видано на ім'я Носачевича, зазначено суворе карання, коли-б хто „надъ волю и росказане наше мѣлъ зъ онихъ грунтовъ випирать и оного невинне турбовать“. В иншім універсалі того-ж Виговського, Стецькому зазначає кару, коли-б хто став „чинити кривду якую и прикрость того села, маетности его, тутъ же поля и озера“… В універсалах Виговського з приводу озер манастирів Мгарського та Київо-Микольського заборонено робити шкоди братії „ловленьемъ рыбъ въ озерахъ и запесочахъ“. Тенденція всіх цих універсалів така, що манастирські маєтності мають бути заховані в давніх границях згідно з старими наданнями і гетьманськими потвердженнями і кара чекає „кождого гвалтовника и тому нашому листу спротивного“ за втручання до земель. Тенденція таких універсалів вповні ясна.
Боронити землевласників від шкод та втручань доручає гетьманська влада місцевій адміністрації. В універсалах бачимо дві версії. Або це повідомлення всіх, „кому только оное показано будетъ“, про надання чи потвердження земель і в кінці зазначено, що полковник місцевий повинен „доглядати, постерегати“. Або це в звязку з скаргою доручення
