ставаючи, инимъ до неустрашного былъ поводомъ статку“, себ-то своєю хоробрістю в боях инших до того-ж заохочував та притягав (Генер. сл. Черн. п. №41); Станіслава Кохановського сотника чернігівського „зичливость и працу войсковую, которую щире ставилъ противъ кожного неприятеля“ (ibid. № 124). Гетьмана Брюховецького — „взглядомъ прислугъ п. Олифѣра Радченка“ (ibid. № 91); про п. Карпа Мокрієвича „черезъ часъ не малій при боку нашомъ на услузѣ войсковой въ канцеляріи щире и зичливе працовалъ и всякіе справи отправлялъ“ (ibid № 111); „поглядаючи на зацние и отважние заслуги и працы, поднятіе въ В. З… при боку нашомъ ставалъ и ставати готовъ… въ нагороду значнихъ поднятихъ заслугъ“ (ibid. № 127); „видячи мы прислуги подчасъ теперешного наступовання одъ короля польского на Глуховъ пана Григорія Годуна, товариша сотни Глуховской, обивателя тамошнего, которій подъ часъ обложеня глуховского щире и вѣрне… зостановлялся и за все войско запорожское, прото в нагороду оное щирости и заслугъ его (Генер. сл. Н. п. № 157); поглядаючи на вѣрніе и щиріе услуги пана Марка Кимбаровича, товариша войскового, обивателя м. Глухова, которий завше в войску… запорожскимъ противъ кожного неприятеля, не жалѣючи здоровя своего, одважне ставалъ и ставатимете и услуги войсковіе отправуе: прето въ нагороду помянутихъ працъ военныхъ и услугъ войсковыхъ одправуючихъ“ (ibid. № 168). Гетьмана Дорошенка про п. Василя Борковського — „поглядаючи на щирия въ в. запор. услуги, значние рицерские дела“ (Генер. сл. Черн. № 144). Гетьмана Многогрішного про Івана Домонтовича — „видячи звлаща прислуги его до насъ и до всего войска запорожского щирие“ (ibid. № 42); „користуючи въ заслугахъ… на той часъ судіи войска в. ц. п. в. запорожского енералного, которій зъ отвагою здоровя своего у в. запор. значне поносилъ, завдячаючи и до дальшой войсковой повабляючи охоти“ (ibid. № 43); про Павла Ярмултовського — „которій заедно зъ нами завше противко кождихъ неприятелей зостановлялся“ (ibid. № 77); про Карпа Мокрієвича — „видячи з давнихъ часовъ значніе прислуги въ в. запор. зъ початку зачатой войны… а теперь писара нашого енерального войска е. ц. п. в. запорожского, которій завше на каждихъ оказіяхъ военнихъ застановляючися, противко кождого неприятеля отважне ставалъ и иншіе у в. запор. услуги отправлялъ и двигалъ, а кгди и теперъ на щоденнихъ працахъ войсковихъ знайдуется при боку нашомъ“ (ibid. № 112); про Богдана Войцеховича — „барзѣй респектуючи - на дѣла отважніе, для которихъ чрезъ немалій часъ въ бѣсурманскихъ зостоячи рукахъ, здорове и субстанцію свою нарушилъ, такъ тежъ за досвѣдченіе и вѣрно щоденніе къ намъ услуги“ (ibid. № 209). Гетьмана Самойловича — про п. Василя Боркозського — „зъ рознимы неприятелми немало навалнихъ и прикрихъ отправлялъ экспедицій… отвагъ, невчасовъ и фатикгъ военнихъ“ (ibid. № 146).
Розглядаючи всі оці наведені згадки про заслуги військові та инші, легко зауважити ту основну точку погляду, яка, хоч подекуди з деякими відмінами — помітна по всіх цих універсалах. Земельні маєтки — чи на-
