Сторінка:Історично-географічний збірник. Том 1 (1927).djvu/65

ходили якісь непорозуміння що-до володіння цими землями чи селами, або коли змінявся гетьман і доводилось поновити відомості про своє землеволодіння на випадок якихось перемін. Так універсали гетьмана Богдана було подано за-для потвердження надань до полковників в 1657 р. (напр. згадка про лист чернігівського полковника Силича в царській грамоті Чернігівському П'ятницькому ман. Генер. сл. №159). Крім потвердження окремими спеціяльними полковницькими листами знаємо ще иншу форму полковницького потвердження з тих часів: на листі чи иншім відповіднім документі новий полковник підписувався і тим потверджував зазначений документ надалі. Нагадаємо тут тестамент мітрополіта Петра Могили, де є пізніший підпис полковника київського Василя Дворецького безпосередньо за попередніми підписами, що їх зроблено десятиліттям раніш (Пам. К. К. II, 2 вид. №16). Подібного-ж значіння маємо підписи чернігівського полковника Силича на листах попереднього часу. На запису пана Станислава Кохановського маємо підпис — „Оникій Силичъ полковникъ войска его царскаго пресвѣтлаго величества запорожского черниговскій рукою“. На листі полковника чернігівського Аврамовича маємо такий підпис — „ведлугъ сего унѣверсалу… угледивши быти речъ слушную… подтвержаю и смоцняю и зъ тоть-же сенсъ позволяю…“ (Генер. сл. Черн. №208). Загальна прикмета таких потверджень полягає в тому, що вони спираються на гетьманський універсал чи гетьманську волю і роблять в повнім порозумінні з ними. За браком гетьманського універсалу, поскільки полковник добре знає („чого будучи я свѣдомъ“) про гетьманське рішення чи волю, він може потвердити і без документу — „признаю до далшое и досконалшое воли и ласки е. ц. п. величества и войска запорожского, которые звыкли тимъ святымъ мѣстцамъ и потребнимъ опекунами быти и его вспомогати, ревнуючи давнѣйшимъ ктиторамъ и фундаторомъ побожнимъ“ (Пам. К. К. II. вид. 2, №24). В инших випадках читаємо — „прето за вѣдомомъ ясновельможного е. м. пана гетмана войска е. ц. п. в. запорожского яко и за дозволениемъ нашимъ…“ (Генер. сл. Черн. п. №126) чи так: „ижъ виразной волѣ и указу самого ясневельможного добродѣя е. м. пана гетмана досит чинячи (Генер. сл. Стародуб. п. №78) чи так: „стосуючи волю мою до универсалу виразного велможного е. м. пана гетмана“ (Генер. сл. Черниг. п. №10). Регістраційне потвердження полковника могло бути дано і з приводу судового вироку. Знаємо лист полковника Чернігівського Борковського товар. сотні березинської Івану Уласовичу на присуджені йому (в суді ратушнім і полковім чернігівськім) ґрунт і млин. Поданий землевласником судовий декрет полковник — з свого боку — визнає за вповні правильний і подає до загального відома, щоб не було в ґрунті, млині та прибутках кривд від „товариства“ військового в посесії п. Уласовича (Генер. сл. Черн. п. №61). Отже потвердження полковника регіструє судовий декрет до загального відома в районі, — передовсім — сотні. Цікавий — в цім відношенні — і самий початок листа — „пану сотникови осняковскому, атамани курѣнной и городовой и всему въ той сотнѣ бу-