ські воєводи, що мали в своїх руках реальну силу і могли впливати на місцеве життя. Такий вплив воєвод підривав місцеву практику земельних відносин, зменшував авторитет гетьмана, як голови уряду. Підчас пересунення по території Гетьманщини московських військ та тих кривд, що їх постійно робили московські ратні місцевим людям, охоронні листи московських воєвод набували особливого значіння. Цим і треба пояснити „оберегалніе листи“ боярина воєводи Петра Шереметьєва, наприклад, на маєтки Карпа Мокрієвича (Генер. сл. Черн. п. №85 ст. 320) та потвердження на маєтки від воєводи Шереметьєва, напр., на маєтки Кривковича (Генер. сл. Черн. п. №73), листи стольника Хлопова, що їх випрошували собі представники української старшини під свіжим вражінням тимчасової зміни обставин. Цікаве звернення цих листів до „воеводъ в. г. нашего е. ц. п. в. въ малороссійскихъ городѣхъ и всякихъ чиновъ ратныхъ русскихъ людей“, після яких вже згадано про „войска запорожского полковниковъ, сотниковъ и атамановъ и войтовъ и бурмистровъ и всю старшину и чернь“: легко зауважити, що більш значіння тут надано як-раз московським воєводам та ратним людям, від яких очікували найбільше кривд та шкод. З другого боку, цікава в зверненні і певна різниця в порівнянні з звичайними зазначеннями гетьманських універсалів, до кого звертається з універсалом гетьманська влада.
Вносили певну неясність та плутанину окремі енергійні та честолюбні полковники, які в своїм районі порушували нормальну практику земельних надань, втручаючись до звичайної компетенції гетьманської влади, сами роздавали землі та села без зазначення умовности до потвердження гетьманської влади на зроблені надання. Згадка в полковницькім листі — „за вѣдомомъ ясновелможного е. м. пана гетмана войска е. ц. п.“ в. запорожского“ (Генер. сл. Черн. №126) виясняє ті нормальні відносини між гетьманською владою та полковниками, які вже утворились за зазначені десятиліття і які порушували деякі окремі більш енергійні та самостійні полковники своїми наданнями та потвердженнями фактичного стану землеволодіння. Листи таких полковників нагадують своєю формою гетьманські універсали. Так само зазначено тут прислуги, як основу за-для надання землі чи села — „ижъ вѣдаючи мы всегда п. Кирила Яковлевича атамана городового Почеповского войсковіи услуги отправуючого“ (Рославець, Генер. сл. Стародуб. №122); „ижъ видячи мы пана Якова Завадовского товариша знатного войскового охочое и пилное при боку нашемъ услугъ отправованне, а сподиваючися… (Як. Самойлович, Генер. сл. Стародуб. №77). Так само зустрічаємо тут і звичайні вирази — „вѣдаючи теды о таковой волѣ нашой… позволяемъ и даемъ… надалисмо и позволили… позволилемъ тримати“…
Відносини між гетьманською владою та полковниками укладались звичайно в такій формі. Отримавши гетьманський універсал на земельні маєтки, землевласник подавав його до місцевого полковника, щоб до уваги було прийнято зроблене надання чи потвердження земель чи сіл. Инші не поспішали з подачею універсалу і робили це лише тоді, як ви-
