Комбінуючи оці всі дані з універсалів 1660—1670 тих років, можна припустити, що гетьманський уряд уважав за своє право надання маєтків на умовах військової служби, дивився на царські потвердження, як на втручання, і за нормальне вважав, щоб царський уряд лише потверджував — без змін — гетьманські універсали. Потвердження царської влади вважали за потрібне на випадок зміни відносин між царською та гетьманською владою, на випадок повторення справи г. Виговського та ин. Але це мали бути лише потвердження, без змін, без зменшення чи доповнення в самих маєтках. Між тим опозиція гетьманській владі серед старшини дбала про те, щоб завести безпосередні зносини з Москвою та мати від неї не тільки механічні потвердження, але й нові надання в нагороду за вірну службу вже виконану, чи в заохочення до дальшої вірної служби. Виконуючи за-для Москви різні послуги, часом в порушення загальної політики гетьманської влади, ці прихильники Москви і не могли прохати собі за цю свою діяльність нагороди від гетьманської влади. Наприклад, підготовляючи заведення московських воєвод по містах Гетьманщини, ці прихильники Москви обмежували місцеву адміністрацію Гетьманщини — територіяльно — і не могли знайти підтримання в офіційних колах. Збиваючи оці проби прихильників Москви, офіційні кола Гетьманщини і далі настоювали на тім, щоб у Москві лише потверджували гетьманські надання маєтків, а не надавали нові маєтки. Ця вимога знайшла собі здійснення в гетьманських Глухівських статтях, щоб царський уряд давав свої грамоти тим, хто, отримавши від гетьмана млин чи село, стане бити чолом в Москві і прохати грамоти. Царські потвердження так і покликаються на цей параграф в статтях — „а в глуховскихъ и нынѣшнихъ постановленныхъ статтяхъ, какови учинени на раде межъ Путивля и Конотопа, написано: кому гетманъ и старшина за услуги дадуть мельницу и деревню и универсали свои дадуть и на тіе маетности нашего в. г. жалованніе грамоти, по челобитію, давать“ (Генер. сл. Н. П. №74, №147 та ин.). Таким шляхом гетьманська влада думала обмежити московський уряд в роздаванню потверджень мимо відома гетьманської влади і скупчити в своїх руках роздавання маєтків за військову службу.
Паралельне надавання маєтків за службу і московською і гетьманською владою вносило до практики гетьманської влади деякі впливи московського права, оскільки московська влада в своїх грамотах зміняла норми права Гетьманщини. Це помітно в двох напрямах: селянського послушенства та спадщинности наданих маєтків. Гетьманські універсали перших десятиліть не говорять про селянську примусову працю на старшину — власників маєтків[1], роблячи таку привілегію лише для манастирських маєтків, де рано згадувано про селянське послушенство на користь манастирів. Демократичні погляди боролись з тенденціями бувшого панства, тепер старшини, забезпечити собі надалі селянську
- ↑ Виїмок становлять поки-що пара універсалів.
