ється на підставі царської грамоти, а не на підставі звичайної тодішньої практики Гетьманщини що-до умовного володіння[1]. За-для контрасту спинимось на документах Чернігівського П'ятницького манастиря. Царську грамоту отримав манастир на підставі універсалу г. Юрія Хмельницького 1660 р. Потвердження г. Брюховецького зовсім не згадує про царську грамоту, користуючись з досить рідкої формули без згадки взагалі про попередні документи — „яко за славной памяти е. м. Богдана Хмельницкаго, гетмана войска е. ц. в. запорожскаго, антецесора нашего, законници монастыра… заживали сѣлъ… такъ и мы, конфѣрмуючи симъ универсаломъ нашимъ, мѣти жадаемъ“. Стилізація не дуже вправна, але царську грамоту, що її видано на підставі універсала г. Юрія Хмельницького, поминено зовсім. Щоб уникнути зайвих сумнівів, нагадаю, що в універсалі г. Самойловича 1672 р. є згадка про царську грамоту, яку „ізволилъ е. ц. п. в. ведлугъ универсалу Юрія Хмельницкаго на села зъ угодиямы монастыревѣ… надати“ (Генер. Сл. Ч. П. №161—162); таким чином, царська грамота не була загублена, як можна було-б думати на підставі умовчання про неї в універсалі г. Брюховецького.
Уступаючи часом московській владі, слабіш часом відстоюючи свої права що-до роздавання маєтків за військову службу, гетьманська влада все-ж-таки старанно, де тільки, можливо, зазначає, що царські потвердження повинні йти за гетьманськими універсалами, лише потверджуючи їх, без змін. В універсалі Максаківському ман. читаємо про таке обґрунтування прохання „ствержаемъ и конфѣрмуемъ всѣ права и привилегіи, а особливо универсалы антецесора нашего помененому монастиревѣ“. Тут намічено дві групи документів — старші, до Хмельницького, бо Максаківський це один з тих манастирів, які зберегли старі надання від магнатів попередньої доби, та універсали гетьманів, що потверджували манастирські маєтки: це основа задля дальшого потвердження манастирських маєтків. Царське потвердження — грамота не має такого значіння серед документів: „Поневажъ и отъ в. г. нашего отъ е. п. ц. в. жалованную грамоту менованій монастиръ на тые ж села собѣ данную маеть“. Отже царська грамота за-для гетьманської влади не є основа, на яку спирається потвердження. В инших випадках підкреслено, що царське потвердження дано на підставі гетьманського універсала „стосуючися до пожалованной в. г. нашего е. ц. п. в. грамоти“, отже тут звичайна формула згадки про царську грамоту — потвердження, яка робить вражіння, що гетьманський універсал спирається на царську грамоту, але далі це значіння царської грамоти обмежується — „которую… надати ізволилъ… ведлугъ универсалу Юрія Хмельницкаго на села“, отже царська грамота сама спирається на гетьманський універсал Юрія, а не дана самостійно на прохання звернене до царського вряду.
- ↑ „Если бы хто противячися поважной жалованной грамотѣ государской и волѣ нашой“ унів. г. Многогрішного.
