на міський бюджет, бо доводилося витрачати міські гроші на утримання, на купівлю потрібних речей, щоб завдовольняти вимоги переїжджих. Коли кінчалися готові магістратські суми, доводилося позичати в окремих магістратських старших гроші. Це знаємо ми з скарги чернігівської, так само як і з актів инших міст. Видатки звязані з переїздами важко лягали на магістратські фінанси.
Та і взагалі не все було гаразд з чернігівськими магістратськими фінансами. Джерела прибутків були ясні, відомі, але й тут доводилося раз-у-раз уважати на різні втручання полкової старшини та різних впливових осіб, що відривали собі помалу з магістратських джерел прибуткових, хто млин, хто греблю, хто посполитих.
Магістратські села були за чернігівським магістратом ще з XVII в., і магістрат повертав прибутки з цих сіл на свої власні потреби. Селяни, як звичайно, давали датки натурою, платили поплати грошові, це все збирали спеціяльні магістратські збірщики та виплачували згідно з вирішеннями магістратського уряду. Так само відбували селяни і певні повинності, наприклад, давали підводи переїжджим, але це робили згідно з наказами від магістрату і тим, кому магістрат призначав це робити та давати. Коли було треба, магістрат призначав, і селяни давали певну кількість підвід, висилали певне число людей на ту чи иншу працю. Магістратські урядовці перевіряли виконання та, як звичайно, карали за неслухняність за супереку.
До таких нормальних відносин поміж магістратом та магістратськими селянами втручалася місцева старшина та притягала селян до инших повинностів чи поплатів. Коли з сотенних посполитих робили певні збори, чи притягали до певних повинностів, сотенні урядовці не минали, як було-б треба, магістратських посполитих, але й їх притягали до загальних повинностів та поплатів. До вистачання підвід сотенні урядовці притягали теж і магістратських посполитих. Царська грамота 1690 р. переказує скаргу магістратських урядовців, що козаки в магістратських селян забирають підводи на свої потреби, беруть і самих посполитих собі на працю, коли буває потреба: розуміється, вже після того магістратські посполиті відмовляються давати поплати чи відбувати повинності на магістрат.
Крім окремих випадків притягання до певних повинностів чи поплатів претенсії старшин що-до магістратських людей ішли далі. Було спокусливо взагалі вивести магістратських людей з-під керування магістрату та взагалі взяти під свою, старшинську протекцію, з тим, щоб використовувати таких протекціянтів тільки на себе, на свої потреби. Селяни магістратських сіл иноді корилися силі, а иноді бачили певну вигоду, коли на перший час старшина брала менше, ніж брав магістрат, обтяжений великими виплатами та роботами. Таке тимчасове зменшення тягару податків могло призводити до того, що магістратські селяни своєю волею без примусу ішли назустріч бажанням старшини, під старшинську протекцію. Скарги в справі послушенства з боку магістрату
