на ті, для яких збирано та наймано. На старосту Сангушка скаржилися* що він зібрані гроші „привлащаеть ко своєму пожитку“, а на замку немає сторожи ні кликунів, через те велика небезпека „часу прихода отъ людей непріятельскихъ“ і часто через те бували людності шкоди (VIII, V, с. 463).
У справі сторожі на полі по-за замками теж бачимо скаргу на неправильне витрачання грошей. Як зазначено було вже, земянство з власної ініціятиви завело сторожу на р. Рову, сами збирали проміж себе гроші та утримували на них „на ономъ местцу сторожу людей добрыхъ, за которою сторожою себе и своихъ людей безпечни бывали“. Староста, взяв це на себе, збирав більше, але доброї сторожі не було (VIII, V, с. 464).
„Лежа“ на полі згідно з рішенням старости в призначенім місці теж викликала скарги. Лежу відбували занадто далеко, наприклад, над, р. Інгулом, що було важко для багатьох учасників. З лежею на полі звязувалася ще одна справа. Це був разом із тим і перегляд земянському війську, шиховання його. Вияснялось, у кого добра зброя, у кого добрі коні, у кого гірші. Староста виводив замкових служебників та бояр[1]), земян, своїх слуг звичайних та панцерних[2]). У полі на лежі виявлялося, що деякі старостинські служебники мають гіршу зброю та гірших коней, аніж бояри та слуги земянські. І ось староста обмінював ліпшу зброю та коней бояр на гіршу зброю та коней своїх служебників. Скарги земянства виявляють такі риси примусового обміну чи відбирання зброї та коней у бояр і слуг. „Съ тыхъ коней слуги твои седла и узды збирають и въ томъ имъ шкоду немалую чинять“ читаємо в одній скарзі; „тогды дей еси также въ людей ихъ кони подъ свои служебники брати, казалъ, а людей ихъ въ поле колькодесять человековъ зоставилъ" — зазначає друга скарга. До цього теж можна, здається, прикласти згадку про коней, що їх „который человекъ для службы нашое зъ заграничья купилъ“ та їх побрали на старосту служебники його. Всі ці деталі надавали „лежам“ визначне місце в скаргах вінницького земянства на старост, викликало протести.
Переслідування татар, очікування на шляхах, ходження в погоню за ними часом давало деякі реальні наслідки. Ворогів спиняли, переймали, брали в полон. Земяни приводили додому ворогів, що їх піймали, коней, що їх захопили, відбиту в татар здобич. З радісним повідомленням про щасливе переслідування та повернений ясир -треба було посилати до в. князя. Кого послати? Адміністрація б^ала цю справу на себе. Але земянство розуміло, що реляція, певно, вийде однобічна, все буде на, користь старості. Через те земянство хотіло посилати когось з себе, щоб при нагоді заявити і про деякі свої справи. На прийнятті в великого князя можна було після оповідання про щасливу пригоду з татарами, підняти розмову про місцеві справи та потреби, про стан замку, про но-
- ↑ „Повинни в погоню за людьми неприятельскими ходити“...
- ↑ Напр., с. Супруновці — 5 там „слугъ. которые конно служать“.
