21
Звиногородщина в XV—XVI вв.
у цій справі (1555 р.) комісарам; вони розглянули справу і вирішили на користь Жубрика (Арх. VII, II, передм., с. 136). Отож міщанам не пощастило зберегти свою землю „спольную мѣстскую“[1]. Невдалі теж були заходи міщан і про Радивоново. Тут було приплутано і якийсь запис Жубрика якомусь Губі, запис, здається, сумнівний (Źr. dz. V, 225). Менш уперті та систематичні були виступи козацтва. Окремі козаки вступались до чужих ловів, гнали там бобрів, „моцно гвалтомъ“ (Антоновичъ, Грамоты № 42). Тут непомітно в наших джерелах тієї енергії, з якою міська громада обстоювала та боронила свої права на спільні землі. З цього ми не можемо, розуміється, робити певних висновків про витривалість козацького землеволодіння в цім районі в цю добу. Козацька займанщина мала не дуже тривкий характер. Верства на межі двох верстов ясних та сталих — селянства і шляхти — козацтво не завсіди могло знайти в місцевій адміністрації, другої половини XVI в. прихильне та уважне відношення до свого землеволодіння і через те в деяких випадках і не вдавалося до місцевої адміністрації, прохаючи оборонити свої права. Через те наприкінці XVI в. ми і не повинні чекати таких докладних звісток про козацьке землеволодіння, що їх маємо про шляхетське та манастирське.
В цю добу — кінець XVI в. — взагалі змінюється характер місцевої колонізації. Раніш ми бачили тут боярську, міщанську та манастирську. Ми зазначили, як часом буває неясний склад першої групи, як до неї прилучаються поодинці з міщанства та козацтва деякі особи і акти плутають зазначення соціяльного походження, що стримує дослідника від відповідного висновку. Ця колонізація — боярська, міщанська та козацька — перебувається переважно без капіталу, без найманої праці. Найчастіш це хутори, де працюють сами ініціятори, з своєю родиною або сябрами. Певні за своє трудове засвоєння, вони не квапляться виправити відповідні папери, бо, коли-б довелося, опитування місцевих людей старинних безсумнівно вияснило-б, хто перший почав працювати на „голім корені“. В цім сила зазначеної доби колонізації, але і слабкість її, коли нові часи принесли з собою і нові погляди на землеволодіння та земельні права, а суди в новім складі почали оці нові погляди переводити до щоденного життя.
За колонізацією боярською йде в другу чергу колонізація панська, оперта на инших відмінних підвалинах. У міру того, як перша смуга колонізації утворила традицію сталого залюднення та розвіяла страхи небезпечного життя на пограниччі, починали цими землями цікавитись теж і представники місцевої адміністрації, що більш, ніж инші могли мати потрібні відомості про ці землі та вигоди їх використання. В західній частині Звиногородщини починають свою колонізаторську діяльність п. Юрій Струсь з Комарова, п. Калиновський. Як старости вінницькі,
- ↑ Поясніння В. Буданова про загальну політику судів що-до ратушного землеволодіння (Арх. VII, II, передм. 136).
