І тут також уживали певних засобів, щоб якось уникнути загострень та вибухів з боку селянства. Зверталися до посередництва духівництва, щоб воно й собі впливало та затримувало селянство від ворожих виступів. Тим більше турбувало, коли сільське духівництво не втримувалося від участи в тій чи иншій формі в місцевих селянських заворушеннях. Обіжник духівництву з Новоросійської духовної консисторії 16 серпня року 1800 передає за-для загального відома справу відношення духівництва до селянської неслухняности. „По имянному е. и. в. высочайшему указу обявленному синодальному члену преосвященному Амвросію архіепископу санктпетербургскому и кавалѣру въ отношеніи отъ господина генерала отъ инфантеріи генералъ прокурора и кавалѣра Оболянинова, что е. и. в. по донесеніямъ симбирскаго гражданскаго губернатора Сушкова о крестьянахъ графа Румянцева Алатырского уѣзда села Чеберчина, вышедшихъ изъ повиновенія своєму помѣщику, усмотрѣвъ, что в семъ неустройствѣ крестьянъ участвовали и трое тѣхъ селеній сеященниковъ, высочайше повелѣть соизволилъ сообщить ему преосвященному для замѣчанія и подтвержденія кому слѣдуетъ, чтобы духовные ни подъ какимъ видомъ в столь постыдные и закону противные поступки не вмѣшивались: святѣйшій правительствующій синодъ приказали, хотя въ слѣдствіе именного е. и. в. указа состоявшагося 1797 года февраля въ 19-й день присланными изъ святѣйшаго синода того-ж года маія отъ 6 дня всѣмъ епархіальнымъ архіереямъ указами между прочимъ предписано всемѣрно стараться предусматривать и упреждать возмущенія крестьянъ; и естли донесено или примѣчено будетъ въ которомъ изъ священниковъ хотя одно только подозреніе наклоненія къ возмущенію ихъ, тавового немедлѣно брать въ Консисторію…, а приходъ поручить другому…“ Оцей циркулярний наказ з Новоросійської духовної консисторії надісланий до Маріупільського духовного правління потім розісланий по парафіях за-для повідомлення духівництва та виконання: на початку наказа зазначено, яким саме парохам має бути надіслано (арк. 2591): „Орѣховскому, Преображенскому, Малотокмацкому, Гуляйпольскому, Пологовскому, Раздорскому, Черниговскому, Токмацкимъ, Васильевскому“, які і повинні дати підписку, що читали та виконуватимуть.
Прояви неслухняности селянства зазначені, хоч у тих документах, що маємо, і не дуже повно. Нарікання поміщицтва на місцеве селянство, його настрої теж зустрічаємо в документах та листах. Ось в однім приватнім листі знаходимо прохання знайти місце управителя панського маєтку: „потрудитесь, братецъ, узнать отъ того господина, о которомъ вы говорили во время Орѣховской ярманкѣ, нуждается ли онъ имѣть управителя въ его имѣніи, которое и вамъ извѣстно… ибо я рѣшаюсь здѣшніе гнусные мѣста непременно оставить… а паче худо естли балованые крестьяне по оплошности владельцовъ“… (а. 663).
Спинімося тут іще на однім цікавім епізоді. Це справа Павла Новицького, який був за управителя в маєтку штаб-ротмістра Олександра Лукашевича в прис. Лукашівці Катеринославського повіту. З документів
